інформаційна хвилина пам'яті"Згадаймо захисників України"

Схилімо голови у доземному уклоні

Героям, павшим у страшній війні!

Між соняшником маки проросли червоні —

Сини і доньки нашої землі.

З щитом із ворогом ішли вони до бою,

Щитом незламності постали всі.

Тіла їх на щиті дорогою сумною

Везуть до дому по святій землі.

  Війна. Просто слово.. П'ять літер. Біль! Героїзм! Патріотизм! Туга за близькими людьми, ненависть та любов!  Слова « Слава Україні – Героям Слава» перестали бути просто вітанням, це вже віддання шани найкращим , котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу. Війна, яка триває зараз – це не жахливий сон, а страшний період нашої історії. Сьогодні молодь стає тією верствою населення, яка відчуває на собі найбільшу відповідальність за майбутнє. Ми говоримо про війну, про солдатів, які зараз боронять незалежність нашої держави для того, щоб життя продовжилось щоб світило сонце, щоб сміялись українські діти на своїй рідній Україні.  Війна триває. І ця війна є найбільшим випробуванням здатності українців захищати свою Батьківщину. Серед захисників нашої рідної України є наші мужні чоловіки. Кожного дня, щогодини Україна, завдячуючи сміливим хлопцям, нашим захисникам , патріотам, виборює право бути суверенною, єдиною державою. Тож молімося за них, аби всі вони живими і здоровими повернулися додому. Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша Батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробування і не скорилася. Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе. Цінуймо і згадуймо в молитві кожного воїна Бо вони віддали найдорожче – СВОЄ ЖИТТЯ!!!

Книжкова виставка "Свята земля серпанку України" та онлайн читання.

Гордо розвівається синьо-жовте знамено, промовляючи всьому світу: "Є у світі Україна!".

Символом суверенітету нашої держави є синьо-жовтий прапор, День народження якого ми щорічно відзначаємо 23 серпня, починаючи з 2004 року. 

 У вересні1991 року над будинком Верховної Ради України було піднято синьо-жовтий прапор – символ незалежності та суверенітету нашої держави, а 28 січня 1992 року сесія Верховної Ради України  більшістю голосів проголосила синьо-жовтий прапор Державним прапором України.

Український державний прапор являє собою синьо-жовте прямокутне полотнище з двох рівних за шириною, горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.                    

Поєднання кольорів синього і жовтого може трактуватися багатозначно: це кольори сонця, Верховного божества наших предків, та води – основних життєдайних сил і символів української міфології, це і чисте, мирне, безхмарне небо, що простягнулося над жовтим кольором хлібного лану – символом мирної праці і достатку. Жовтий та синій кольори як державні барви були прийняті офіційно Законом Української Центральної Ради у Києві.

Сьогодні Державний прапор постійно майорить на будинках Президії Верховної Ради України, резиденції Президента України, його представників в областях і районах, Кабінету міністрів України, у святкові дні – на будинках міністерств та відомств, інших державних та громадських організацій. Він здіймається над усіма посольствами нашої держави, в багатьох країнах світу, під ним ходять у моря-океани українські пароплави...

Синьо-жовтий Державний прапор України піднімається при відкритті міжнародних конференцій, під час офіційних церемоній, при врученні міжнародних спортивних призів. Наш прапор тріпотить на вершинах Гімалаїв, Ельбрусу і Кіліманджаро.

А 24 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, Верховна Рада Української Республіки урочисто проголосила незалежність України та створення самостійної української держави. З того часу весь український народ відзначає державне свято - День Незалежності.

Україна…Це не просто слово. Це не назва на географічній карті. Це наша домівка, де мама і тато, де тепло й затишно. Це славна земля з довгою історією, яку творив волелюбний народ.  Ось уже 34 роки ми прагнемо довести своє право на існування на політичній карті світу. Перші кроки незалежності стали випробуванням для всіх нас – тестуванням на зрілість, на терпіння, на толерантність, нарешті – на здоровий глузд. 

Україна почала своє існування дуже давно з виникненням держави Київська Русь, яка стала найбільшою та найсильнішою державою Європи. А  Київ був історичною столицею Київської Русі і є столицею сучасної України.

Історія Києва починається з 482 року його заснування, але перші поселення на цьому місці датують щонайменше 2000 років до того.

Україна – країна трагедій і краси, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу й чорної йому зради, довгої вікової героїчної боротьби за волю.

Український народ протягом останніх чотирьох століть не вперше стикається з необхідністю боротися за власне існування, але як показує історія, підкорити свободу нашої нації та зупинити шлях Української держави до самовизначення не вдалися нікому.

На території держави і зараз точаться бойові дії. Гинуть справжні патріоти рідної української землі, гинуть наші воїни і мирні люди. Ми повинні бути гідними загиблих, і не опустити знамено їхньої боротьби ні перед якими негараздами.

Нема життя без України, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна – це мати, яку не вибирають, як і долю, бо Україна – це пісня, яка вічно на цій землі. Це історія мужнього народу, що віками боровся за свою волю, щастя.

З нагоди свят в нашій бібліотеці організовано книжкову виставку "Свята земла серпанку України", та онлайн читання.

Хочемо ще поділитися  дуже гарною легендою про Україну.

Як тільки Господь Бог створив на Землі народи, вони відразу почали просити в нього найкращі землі для поселення. Не поспішали тільки українці. Вони були козаками, мандрували по землі, милувалися красою світу і нікому не заважали. Якось роззирнулись і побачили, що повсюдно снують люди, обживають займані місцини. Тоді пішли й вони до Господа. Побачив Сотворитель чубатих вояків і здивувався: - А чого вам треба, хлопці? - запитав.

- Та землі-материзни хочемо, Боже. - Буде вам земля. Ідіть і осідайте он на тому клаптику між морями, - показав пальцем униз. - Та там уже іспанці, Боже! - Ага, то біля них селіться. - Не можемо, Господи, там французи, а далі німці і ще якихось людей повно.

    Подивився Бог згори і переконався, що все вже роздано. А козаки йому дуже сподобались - і не хотів Творець залишати їх без землі. - Гаразд, - сказав Господь. - Віддам я вам он той куточок понад Дніпром, що залишив собі на земний рай. Але то незвичайний куточок - раїна. Земля там пахне медом, вода - як молоко, а з неба в душу людей ллється пісня. На той куточок будуть зазіхати нечестивці, тому його треба пильнувати та боронити. Якщо будете завжди такими відважними лицарями, як мені видається, то на тій землі станете господарями, а як ні - то рабами нечестивців.

     - Дякуємо, Господи! Буде так, як кажеш. Благослови в дорогу! Поблагословив їх Сотворитель і провів до райських воріт. Відтоді господарюють козаки в райській країні і захищають її від усякої нечисті. З того часу називають цей райський куточок Україною, а народ -українцями. 

Дякуємо нашим дорогим користувачам за маленьке свято.     

  

 

 

 

Експозиція "Казкар, якого знав увесь світ" ( до дня пам'яті Г. К. Андерсена)

   Чи знайдеться у світі таке місто, такий куток, де б не було книжок чудового казкаря — Андерсена! І чи знайдеться в культурному світі таке людське серце, в заповітній глибині якого не було б місця для любові до цього дивовижного письменника? З перших днів нашого дитинства, щойно ми починаємо вивчати світ, у наше життя входить великий казкар і, як рівний із рівними, говорить із нами про те, чому ми служимо всім своїм життям, — про Правду, що перемагає Неправду, про Справедливість, що тріумфує над Несправедливістю, про велич людини-трудівника, про народ, вірним сином якого ти повинен бути.  Не тільки цікавість, не тільки високий політ фантазії зробили казки Ганса Крістіана Андерсена улюбленими для всіх його читачів, — вони потрібні людству, вони допомагають жити, розкривають очі дитині й навчають дорослого бачити далі та глибше.

   4 серпня - день пам'яті казкаря, ім'я якого викликає найкращі спогади дитинства в житті кожної людини.

   Ганс Крістіан Андерсен - письменник, автор великої кількості дитячих казок, що увійшли в історію світової літератури. 

   Видатний данський письменник своїми казками виховав не одне покоління читачів, залишивши безцінну літературну спадщину.  

   Твори письменника - це історії, яскраві картинки природи, герої, які запам'ятовуються  на все життя. 

 З нагоди цієї дати в бібліотеці для наших користувачів представлена експозиція книг "Казкар, якого знав увесь світ".

.Пам'ять про письменника закарбована багатьма пам'ятниками, скульптурами, його іменем названо астероїд.

   Андерсенові казки – це не просто історії. Вони нагадують кожному, що навіть у складних ситуаціях ти не сам

                   

                                     

                              

онлайн-інформаційна хвилинка " Історія про велике серце" (по книзі "Шептицький для дітей")

  

                                                                                     

    Привіт наші любі друзі. Чи знаєте ви,що справжні герої не завжди носять плащі? Іноді вони носять ризи,мають білу бороду і добре серце, таке велике,що в ньому вистачає любові для всього народу. Саме про такого героя ми хочемо сьогодні вам розповісти.

    Його звали Андрей Шептицький. Цього року ми святкуємо 160-ту річницю від дня його народження. У нашій бібліотеці оселилася дивовижна книжка - портал у його світ "Шептицький для дітей", Марії Сердюк.Книга, написана для сучасних дітей, щоб вони могли краще зрозуміти ким був і чому досі є прикладом для багатьох. Що ж чекає на вас у книзі? Ця книжка — нагода для когось вперше, а для когось вкотре, поговорити про цікаві і важливі віхи життя Андрея Шептицького. Як він ріс? У якій родині? Як його виховували? Якою була його школа? І про що він мріяв у дитинстві? А ще про його досягнення, благодійність та бізнес-ініціативи. Книжка розповідає про дитинство, юність та духовний шлях Андрея Шептицького, його навчання та обрання священником. Кожен з розділів - це як окрема казка про мудрість та добро. Ви дізнаєтесь, як одна людина може змінити світ на краще. А чудові ілюстрації допоможуть вам уявити все так, ніби ви самі там побували.

    З самого дитинства Андрей бачив біль інших і завжди старався допомогти, хоча ріс у дуже заможній родині.Він став монахом, а потім Митрополитом, який  відкривав лікарні, сиротинці, банки. Андрей  дбайливо відносився до дітей-сиріт, яких після Першої світової війни в Галичині залишилось понад 20 тисяч. Сестри, які працювали в сиротинцях, розповідали, що діти охоче писали Андрею листи, звертаючись до нього – «найдорожчий таточку».  Він  не був чарівником, але творив справжні дива: будував школи, щоб діти були розумними.  Ділився не золотом, а добротою з усіма бідними і сиротами. Мав суперсилу сміливості, коли під час війни рятував людей, ховаючи їх від небезпеки. Створив музей - скарбницю, де зберіг найгарніші ікони і картини.

   Хочемо поділитися з вами словами Митрополита, які точно прередадуть дух книги:

"Бути добрим - це не слабкість. Це найбільша сила, яку має людина".                             

 "Справжнє багатство - це коли ти ділишся, а не ховаєш."                                                         

"Навіть якби  я міг почати все спочатку,  я би знову обрав шлях служити людям".                     

    Ці слова не вигадані - вони відзеркалюють справжній дух Шептицького. Саме тому книга звучить щиро і по-сучасному, навіть для юних читачів.

      

                                                                     

Ця книга для дітей від 9 років- вона легко читається, має дотепні ілюстрації, і кожний розділ, як окрема мандрівка.                                                                                                              

Для підлітків -як точка опори у світі вибору.                                                                   

Для родинного читання - щоб поговорити про важливе.                                                                        Книга показує, як велика людина формується з дитинства та родини, і як його дитячі роки вплинули на його подальший шлях.                                                                                                          Також ми були учасниками заходу  "Людина Епоха", приуроченому до 160 річчя від дня народження А. Шептицького.

Надзвичайно цікавий захід. Щиро дякуємо нашій Василині. Хочемо завершити публікацію  словами Великого Генія:

                                

Мандрівка "Володимир Винниченко: Мандрівка в минуле,що захоплює"

    Володимир Винниченко – одна  з найяскравіших і найсуперечливіших постатей української історії та літератури. Він – письменник, драматург, публіцист, політичний діяч.                                                                                              

   Народився 28 липня 1880 року в місті Єлисаветграді, колишньої Херсонської губернії. Винниченко ріс у родині, де праця була щоденним обов’язком. його батьки, прості селяни, постійно працювали в полі. Малий Володя з ранніх років допомагав по господарству. Ці реалії сільського життя вчили його витривалості й відповідальності. Проте не думайте, що його дитинство було лише важким. Природа, що оточувала його з усіх боків, стала джерелом натхнення. Саме ці мальовничі краєвиди пізніше оживуть у багатьох його творах.                  

   Дитинство Винниченка — це історія про те, як поєднання тяжких обставин, краси природи та неймовірного бажання вчитися може сформувати видатну особистість. Він не боявся мріяти і йти наперекір обставинам. Його дитячі роки частково можна відтворити з розповідей матері письменника. Йдеться в них про найбільш ранню пору в житті Винниченка – його перші нахили, пригоди, ігри, оточення.З  цих спогадів, зафіксованих Розалією Яківною Винниченко, можна припустити, що в пору свого отроцтва Володимир був схожий на ... Федька - халамидника з о днойменного оповідання, написаного Винниченком десь у 30-літньому віці.

  

   Чимось він виділявся з-посеред своїх ровесників. Мав надзвичайно чітку пам’ять. Рано навчився читати, - сталося це непомітно для його рідних. Можлив

о, що першим “букварем” для цього були принесені братом Андрієм (робітником друкарні) афіші, з яких він граючись, вирізав літери і клеїв на стінку, питаючись у дорослих, що то за буква.                                                    

   Сусідських дітей “тримав ... трохи в терорі, бо був дуже сильний для свого віку й вольовий, упертий.” Надзвичайно любив волю, повітря, рух. Був гордим, збитошним, незалежним у вчинках і рішеннях, правдолюбцем.                 

   Навчатися Володимира віддали до народної школи. Шкільні премудрості виявилися для нього нескладними. На його здібності звернула увагу учителька народної школи і порадила батькам не лишати хлопця без дальшої освіти, а оддати його на науки в якусь середню школу.”                                                               

   Так Володимир невдовзі переступив поріг Єлисаветградської чоловічої класичної гімназії. Разом з іншими учнями Володимир Винниченко вивчав тут закон божий, російську, латинську, грецьку, німецьку та французьку мови, історію, географію, фізику, логіку, космографію, ходив на уроки гімнастики й співів. Про роки навчання в гімназії у Володимира Винниченка залишилися недобрі спомини.

  Національний одяг, українська мова, незалежна поведінка, екстравагантні вчинки стали причиною того, що з першого за знаннями учня він перетворюється на «жахливу дитину».Через конфлікт з адміністрацією Володимир залишає гімназію, а згодом екстерном складає іспити в Златопільській гімназії.

   Володимир Винниченко був ще також талановитим художником, який залишив після себе близько півтори сотні творів живопису та графіки.Його живопис, переважно олійний, та графічні роботи є цінною частиною його творчого спадку. Винниченко працював у різних жанрах, але особливо любив пейзаж, зокрема пленерний, де він намагався передати мінливу красу природи.                        

   При житті автора його твори експонувалися на виставках у Львові, Парижі, де отримали позитивні відгуки художників і мистецтвознавців. В альбомі” Володимир Винниченко – художник” – подано його мистецький доробок: близько півтори сотні творів олійного живопису та графіки, а також картини, подаровані родині Винниченка закордонними українськими художниками і зарубіжними митцями, – цю неоціненну спадщину майстра слова і пензля передала в Україну в 2000-2002-их роках, згідно з заповітом його дружини Розаліі Винниченво, Українська Вільна Академія Наук у США.   

 

«День Української Державності-надбання тисячоліть»

 15 липня Україна відзначає День Української Державності. Українська дежавність- це не лише форма правління, а передусім національна свідомість, що обʼєднує всіх нас -українців. Це наше коріння, наша ідентичність, наша спільна історія, що формувалася століттями через боротьбу, мрії та прагнення до свободи. 

День Української Державності- це особливе свято, день глибокого змісту та гордості. Це час коли ми дякуємо Богові за нашу землю, нашу мову, нашу культуру, за силу народу, який вистояв і продовжує стояти у найважчі часи. 

Це день, коли ми згадуємо про славні  здобутки України та її героїв- від княжих часів до сьогодення. Сьогодні наші захисники щодня ціною життя боронять суверенітет України. Ми сильні, бо єдині. Ми незламні, бо віримо в себе. Ми впевнено пишемо нові сторінки історії української державності- про мир, розвиток, гідність та добробут. 

До Дня Української Державності дитяча бібліотека оформила змістовну книжкову виставку, де можна почерпнути багато інформації, про нашу з вами історію, а також провела невеличку бесіду. 

Ми маємо щастя жити в прекрасній країні-Україні. Ми маємо чим пишатися: нашою історією, культурою, героями та щоденною відвагою нашого народу.

Слава Україні! Слава нації! Героям слава!

          

                    

  Родина, дім, домашнє вогнище- найголовніше в житті кожної людини. 

8 липня в Україні святкують день родини. Людина сильна тоді, коли в неї є родина, коли її є кому підтримати і допомогти. Родина є найпершим, найціннішим орієнтиром і дороговказом на життевому шляху кожного з нас. Вона формує особистість, знайомить із поняттям добра і зла, вчить довіряти, розуміти і прощати. Родина- невичерпне джерело любові, добра, щастя та злагоди. Родина- наш надійний притулок у безмежному і не завжди дружньому світі. Формування в родині духовної культури особистості завжди здійснювалися через читання. Книги є не тільки джерелом інформації, а й ліками для душі і серця, засобом спілкування з навколишнім світом. Книги з малих літ прищеплюють добрі почуття, пробуджують до хороших вчинків.

З нагоди цього свята в нашій бібліотеці діє виставка-огляд. 

Колектив нашої бібліотеки бажає всім взаєморозуміння, поваги один до одного і, звичайно, безмежної любові. Бережіть і цінуйте свої родини, бо це безцінний скарб на землі.