Мандрівка "Володимир Винниченко: Мандрівка в минуле,що захоплює"

    Володимир Винниченко – одна  з найяскравіших і найсуперечливіших постатей української історії та літератури. Він – письменник, драматург, публіцист, політичний діяч.                                                                                              

   Народився 28 липня 1880 року в місті Єлисаветграді, колишньої Херсонської губернії. Винниченко ріс у родині, де праця була щоденним обов’язком. його батьки, прості селяни, постійно працювали в полі. Малий Володя з ранніх років допомагав по господарству. Ці реалії сільського життя вчили його витривалості й відповідальності. Проте не думайте, що його дитинство було лише важким. Природа, що оточувала його з усіх боків, стала джерелом натхнення. Саме ці мальовничі краєвиди пізніше оживуть у багатьох його творах.                  

   Дитинство Винниченка — це історія про те, як поєднання тяжких обставин, краси природи та неймовірного бажання вчитися може сформувати видатну особистість. Він не боявся мріяти і йти наперекір обставинам. Його дитячі роки частково можна відтворити з розповідей матері письменника. Йдеться в них про найбільш ранню пору в житті Винниченка – його перші нахили, пригоди, ігри, оточення.З  цих спогадів, зафіксованих Розалією Яківною Винниченко, можна припустити, що в пору свого отроцтва Володимир був схожий на ... Федька - халамидника з о днойменного оповідання, написаного Винниченком десь у 30-літньому віці.

  

   Чимось він виділявся з-посеред своїх ровесників. Мав надзвичайно чітку пам’ять. Рано навчився читати, - сталося це непомітно для його рідних. Можлив

о, що першим “букварем” для цього були принесені братом Андрієм (робітником друкарні) афіші, з яких він граючись, вирізав літери і клеїв на стінку, питаючись у дорослих, що то за буква.                                                    

   Сусідських дітей “тримав ... трохи в терорі, бо був дуже сильний для свого віку й вольовий, упертий.” Надзвичайно любив волю, повітря, рух. Був гордим, збитошним, незалежним у вчинках і рішеннях, правдолюбцем.                 

   Навчатися Володимира віддали до народної школи. Шкільні премудрості виявилися для нього нескладними. На його здібності звернула увагу учителька народної школи і порадила батькам не лишати хлопця без дальшої освіти, а оддати його на науки в якусь середню школу.”                                                               

   Так Володимир невдовзі переступив поріг Єлисаветградської чоловічої класичної гімназії. Разом з іншими учнями Володимир Винниченко вивчав тут закон божий, російську, латинську, грецьку, німецьку та французьку мови, історію, географію, фізику, логіку, космографію, ходив на уроки гімнастики й співів. Про роки навчання в гімназії у Володимира Винниченка залишилися недобрі спомини.

  Національний одяг, українська мова, незалежна поведінка, екстравагантні вчинки стали причиною того, що з першого за знаннями учня він перетворюється на «жахливу дитину».Через конфлікт з адміністрацією Володимир залишає гімназію, а згодом екстерном складає іспити в Златопільській гімназії.

   Володимир Винниченко був ще також талановитим художником, який залишив після себе близько півтори сотні творів живопису та графіки.Його живопис, переважно олійний, та графічні роботи є цінною частиною його творчого спадку. Винниченко працював у різних жанрах, але особливо любив пейзаж, зокрема пленерний, де він намагався передати мінливу красу природи.                        

   При житті автора його твори експонувалися на виставках у Львові, Парижі, де отримали позитивні відгуки художників і мистецтвознавців. В альбомі” Володимир Винниченко – художник” – подано його мистецький доробок: близько півтори сотні творів олійного живопису та графіки, а також картини, подаровані родині Винниченка закордонними українськими художниками і зарубіжними митцями, – цю неоціненну спадщину майстра слова і пензля передала в Україну в 2000-2002-их роках, згідно з заповітом його дружини Розаліі Винниченво, Українська Вільна Академія Наук у США.   

 

«День Української Державності-надбання тисячоліть»

 15 липня Україна відзначає День Української Державності. Українська дежавність- це не лише форма правління, а передусім національна свідомість, що обʼєднує всіх нас -українців. Це наше коріння, наша ідентичність, наша спільна історія, що формувалася століттями через боротьбу, мрії та прагнення до свободи. 

День Української Державності- це особливе свято, день глибокого змісту та гордості. Це час коли ми дякуємо Богові за нашу землю, нашу мову, нашу культуру, за силу народу, який вистояв і продовжує стояти у найважчі часи. 

Це день, коли ми згадуємо про славні  здобутки України та її героїв- від княжих часів до сьогодення. Сьогодні наші захисники щодня ціною життя боронять суверенітет України. Ми сильні, бо єдині. Ми незламні, бо віримо в себе. Ми впевнено пишемо нові сторінки історії української державності- про мир, розвиток, гідність та добробут. 

До Дня Української Державності дитяча бібліотека оформила змістовну книжкову виставку, де можна почерпнути багато інформації, про нашу з вами історію, а також провела невеличку бесіду. 

Ми маємо щастя жити в прекрасній країні-Україні. Ми маємо чим пишатися: нашою історією, культурою, героями та щоденною відвагою нашого народу.

Слава Україні! Слава нації! Героям слава!

          

                    

  Родина, дім, домашнє вогнище- найголовніше в житті кожної людини. 

8 липня в Україні святкують день родини. Людина сильна тоді, коли в неї є родина, коли її є кому підтримати і допомогти. Родина є найпершим, найціннішим орієнтиром і дороговказом на життевому шляху кожного з нас. Вона формує особистість, знайомить із поняттям добра і зла, вчить довіряти, розуміти і прощати. Родина- невичерпне джерело любові, добра, щастя та злагоди. Родина- наш надійний притулок у безмежному і не завжди дружньому світі. Формування в родині духовної культури особистості завжди здійснювалися через читання. Книги є не тільки джерелом інформації, а й ліками для душі і серця, засобом спілкування з навколишнім світом. Книги з малих літ прищеплюють добрі почуття, пробуджують до хороших вчинків.

З нагоди цього свята в нашій бібліотеці діє виставка-огляд. 

Колектив нашої бібліотеки бажає всім взаєморозуміння, поваги один до одного і, звичайно, безмежної любові. Бережіть і цінуйте свої родини, бо це безцінний скарб на землі.