Україна... Край невимовної краси і тяжкої недолі, неповторної пісні і волелюбного лицарства, край з багатою і на радість, і на криваві сторінки історію. Але найбільше багатство кожної землі - її вірні дочки та сини, які своєю любов'ю рятували Вітчизну від поневолення і занепаду, від духовного спустошення і зневіри.
Коли я дивлюся мрійливо на небо, бачу зорі... Ці зорі освітлювали шлях Кию, вказували дорогу українському гетьману Богдану Хмельницькому, вони дивилися зверху на землю і в роки Великої Вітчизняної війни. Вони знають всю історію України, тому, мабуть, так яскраво світять на темному українському небі.
Україна переступила поріг третього тисячоліття. Гордість і біль відчуваємо в душі за долю нашої держави. Ми хочемо бачити її іншою, новою: кругом доброта, порядність і чесність, радісний народ. Ми мріємо і віримо, що через декілька років, коли наше покоління буде міцно стояти на ногах, Україна стане наймогутнішою. Наш святий обов'язок - відродити Батьківщину для новітньої слави, для щастя і злагоди, для дітей. Тому що діти - це наше майбутнє, майбутнє кожної країни.
29 червня 2013 року проведено діалог "Моє майбутнє у моїй державі" з користувачами бібліотеки.
Немає коментарів:
Дописати коментар