Міжнародний день пам’яток і визначних місць, або День всесвітньої спадщини – відзначається щороку 18 квітня.
Свято встановлене для підвищення обізнаності громадськості з різноманіттям культурної спадщини, її вразливістю та необхідністю ефективних зусиль заради збереження її для подальших поколінь.
Бойківський край- скупані гірською прохолодою світанки,оповиті пасмами непокірного туману загадкові лісисті гори, заворожені навколишньою красою нестримні потоки.
Сліди життя людини на території бойківського краю відноситься до глибокої давнини. Протягом віків тут народжувалися, жили і вмирали сотні поколінь людей, яких з гідністю можемо назвати своїми пращурами. У кожному регіоні є свої визначні пам'ятки – перлини української землі. Це справжній скарб, наша гордість і надбання. До наших днів збереглися садиби, стародавні монастирі та храми (у деяких з них і понині проводяться служби), багато інших унікальних архітектурних витворів мистецтва, що навіки прославили своїх майстрів.
Західноукраїнські землі здавна відомі численними гамарнями, різними залізоробними промислами. Однією із таких, яка, безперечно заслуговує на особливу увагу, була залізна гута в Ангелові.
Ангелівська домна- пам’ятка архітектури 1810 року,комплекс споруд доменної печі в урочищі Ангелів, розташована на лівому березі Лімниці між селами Ясень та Гриньків, яка не має аналогів в Україні.
Віддавна на Прикарпатті лісозаготівля була чи не найголовнішим джерелом заробітку як для місцевих жителів, так і приїжджих. Зароблені важкою працею гроші, фірмани-візники, лісоруби пропивали в місцевій корчмі. Нещасним жінкам урвався терпець. У 1874 році з відчаю і рішучості вони спалили корчму. Оповідають, що останні самі ж поїхали до Львова «замовити литий з металу Хрест», щоб на місті зла встановити, як пам’ять і засторогу недбайливим газдам-пиякам.
В селі Ясень функціонує хата-музей Івана Вагилевича, члена «Руської трійці», одного з авторів «Русалки Дністрової». Письменникові землякові- на знак поваги і шани –вдячні горяни встановили пам’ятник. Цього року ми відзначаємо 210 років з дня народження і 160 років з дня смерті письменника.
З урочищем « Підлюте», що поблизу с. Кузьмінець, пов’язано багато цікавого. Відоме воно стало завдячуючи митрополитам Сельвестру Сембратовичу та Андрею Шептицькому. На початку 19ст. в екзотичному куточку Бойківщини було закладено зруб «Кедрової палати»-резиденції. За вказівкою митрополита Андрея на хуторі Кузьмінець було збудовано й невелику церкву, до якої він навідувався скласти молитву Богові.З історією села Осмолода пов’язане ім’я М. Саєвича- доктора філософії, права та лісівництва, засновника форельного господарства, яка на сьогодні є найбільшим в області. В 1924 році. з поміччю митрополита Андрея Шептицького біля підніжжя гори Сокіл було закладено фундамент найбільшого табору Українського Пласту.
Пам’ятний знак 100-річчя початку української еміграції до Канади (с. Небилів) . Початком української еміграції до Канади офіційно вважають 1891 р., коли на кораблі «СС Орегон» 7 вересня до порту Квебек приїхали перші два поселенці — Іван Пилипів і Василь Ілиняк з села Небилова. З їхнім прибуттям розпочався потік українських іммігрантів на незаймані землі Канади.
Церква святого Миколая Чудотворця (с. Сливки). В селі Сливки є архітектурна пам’ятка ХVІІ ст. – церква святого Миколая Чудотворця. Її було освячено і канонізовано іменем Покрови Пресвятої Богородиці. Але село постійно затоплювалось водою навколишніх річок, і жителі змушені були перенести церкву на гору, де була дзвіниця і цвинтар. Це було у 1760 році. Нова дерев’яна церква названа на честь святого Миколая Чудотворця. У церкві є старовинне Євангеліє на старослов’янській мові і дві старовинні ікони, які перебувають у церкві з початку її відкриття. З 1979 року церква стала архітектурною пам’яткою державного значення
Немає коментарів:
Дописати коментар