«Поки живе мова, житиме й народ як національність»

Моїм народом в тризуб закодовані ,

Ви- триєдина сила, духу вись:

Пречиста хато, пісне й рідна мово!

Хто має вас, то вже не загубивсь.

                                     Л. Степовичка

Мова росте разом із душею народу. 

                                              І. Франко

Мова- генофонд культури.

                                              О. Гончар

Без мови нашої, юначе, 

Народу нашого нема.

                                      В. Сюсюра

У Святому Письмі сказано: «Спочатку було  Слово».

Для кожної людини воно завжди спочатку. Немає народу, байдужого до рідної мови, до своєї землі,тієї, на якій він народився й живе. Немає в жодній мові й нерідних слів. 

Батьківська хата, материнська мова,, рідна земля- словосполучення, що несуть у собі величезний почуттевий заряд.

Рідне наше слово! Не раз розіпʼяте на історичних Голгофах, ніби навмисне було обране для мук і випробувань. На захист рідного слова поставали Іван Франко, Леся Українка, Борис Грінченко, Микола Куліш, Олександр Олесь… Тих, хто зберіг рідну мову в страшні часи лихоліть,було набагато більше, ніж тих, які своєю байдужістю мовчки відправляли ії у вічне небуття. 

Мова- це показник культури людини. Тож зберігаймо заповіт наших поетів любити свою землю, любити рідне слово.

Серцем і душею впевнено скажемо: «Ми - українці! Плекаймо всі разом мову, яка дісталася нам у спадок від наших пращурів.»