Читаємо Кобзаря разом

     В історії кожного народу є імена, які він свято береже у своїй пам'яті і з великою любов'ю та повагою передає з покоління в покоління. Є таке ім'я і у нашого народу — Тарас Шевченко. Не було і немає в Україні поета, який був би йому подібний. Не було у неньки України сина, який так ніжно і віддано любив свій народ і так страждав за нього. Саме він зберіг і повернув народу його голос — українську мову. Для кожного з нас ім'я Шевченка є святим.

     З висоти Чернечої гори ми чуємо голос нашої долі.То безсмертний голос Тараса. Другого такого нема і не буде, щоб так його величали. Пам'ять про геніального українського поета і художника ніколи не вмре в людських серцях. Його твори житимуть вічно.Тому, що Шевченко для нас - це не тільки те, що вивчають у школі, а й те, чим живуть.  Ми вчимося у Тараса шанувати і любити рідну землю, рідний народ, рідну мову, рідну матір.

     Україна сьогодні готується до відзначення 200-річчя від дня народження. Перегінські бібліотеки проводять літературні читання його творів.

 

 

 

Нащо мені чорні брови,
Нащо карі очі,
Нащо літа молодії,
Веселі дівочі?
Літа мої молодії
Марно пропадають,
Очі плачуть, чорні,чорні брови
Од вітру линяють.