Незгасима рана України

На підвіконні палахтить

Скорботи полум’я священне –

То свічка пам’яті горить

За всіх безвинно убієнних.

Мій розум навіть не збагне

Страшної люті сталінізму,

Що катував своїх людей,

Це ще жахливіше фашизму!

     Україна. Благодатна земля. Родючі чорноземи, щедра природа і давня хліборобська традиція. На початку XX ст. Україну вважали житницею Європи. Близько 90 % експорту пшениці з Російської імперії припадало на Україну. На багатих чорноземах України вмирали. Голод в 1932-1933 рр. не був спричинений неврожаєм чи засухою. Хліб в Україні був. Радянський уряд масово продає збіжжя за кордон. В Україні на повну потужність працюють спиртозаводи, які переробляють дорогоцінний хліб на горілку. Вона теж йде на експорт. Мало знайдеться не тільки в історії України, а й в історії світу таких жахливих трагедій, як голодомор 1932-1933 рр..

     Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій..

     22 листопада по всій Україні вшанували пам'ять жертв голодомору. Працівники бібліотеки спільно  з Народним домом провели:  Годину пам'яті «Людської пам'яті мости». Священники Перегінських  церков помолились за померлих, була відслужена панахида за їхні душі.

     До присутніх зі словами скорботи звернувся о. Михайло, настоятель церкви Святого Духа:

"Згадаймо в наших молитвах усіх тих, хто страждав і помер під час великого голодомору. Вірю, що в ці дні по всій Україні люди запалять свічки, щоб пом'янути тих, хто загинув від голодної смерті. Хай пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі".

     Пісня-молитва «Пісня про голодомор»  прозвучала у виконанні дуету Уляни Христук і Марічки Мельник.

     В бібліотеці організовано тематичну поличку «Незгасима рана України».

    Користувачі бібліотеки відгукнулись на акцію «Подаруй книгу бібліотеці» подарували для користувачів книгу Світлани Талан «Розколоте небо». Цьогорічний лауреат конкурсу «Коронація слова» Світлана Талан написала свій твір про болючі події часів Голодомору. 

Вистава «Життєвий шлях блаженної Йосафати Гордашевської»

Ісусе, Ти моя мудрість, сила і потіха, щастя і скарб тут і у вічності.

преп. Йосафата. 

     Той, хто сьогодні ступає слідами Христа, є Його свідком у світі. Складаючи обіти, богопосвячена особа передає послання Христової любові братам і сестрам.

     Віруюча людина, котра отримує покликання як дар, може “переступити” матеріальні потреби, залишити дім, найулюбленіших, найближчих осіб, зв`язок з іншими, і є здатною вчинити з себе цілковитий дар для Бога.

     Молоденька Михайлина Гордашевська, майбутня українська Блаженна, була захоплена ідеалом святості. Для неї монаше життя – це святе життя.

      На дорозі чернечого життя її часто зустрічалися труднощі, але вона переконливо вірила в те, що сам Господь давав їй необхідну силу виконувати різноманітну працю і ніщо не змогло відвернути її від служіння Богові.

      21 листопада 2014 року  у народному домі відбулася вистава: «Життєвий шлях блаженної Йосафати Гордашевської» з нагоди 20-ї річниці відновлення монастиря в селищі Перегінськ. 

     Виставу провели та підготували сестри – служебниці монастиря церкви «Різдва Пресвятої Богородиці, працівники дитячої бібліотеки. В виставі взяли участь користувачі бібліотеки, члени «Недільної школи» при монастирі. Виставу розпочав молитвою отець Перегінської церкви «Різдва Пресвятої  Богородиці» Богдан Русенкевич. Кожен глядач зміг через себе пропустити набожність, святість блаженної Йосафати.

      Блаженна Йосафата народилась 20 вересня 1869 року в міщанській родині Якова Пукаса і Ксенії Гордашевської у Львові. З самого малку це була незвичайна дитина – відзначалась гострим розумом, людяністю і глибокою релігійністю.

     Народжена у Львові, в Україні, Михайлина (сестра Йосафата) Гордашевська стала першою членкинею згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. 

     1888 року у церкві св. Онуфрія ОО. Василіяни влаштували реколекції для львівської молоді. Михайлина, що була активною учасницею тих реколекцій, знайомиться з отцем Єремією Ломницьким, відомим місіонером, який і був керівником тих духовних вправ. Отець Єремія Ломницький разом із парохом села Жужіль отцем Кирилом Селецьким вирішує створити нове жіноче Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Тому, почувши про рішення Гордашевської вступити до монастиря, він радить їй не йти до Василіянок, а стати першим членом новоствореного згромадження і навіть більше того – очолити його. Звісно, він дає дівчині час для роздумів, порадивши їй молитися й прислухатися до своєї душі. Бог повинен її покликати.

      Спочатку дівчині справді нелегко було прийняти рішення. Якийсь час вона перебувала у сумнівах та ваганнях, оскільки не знала, що її чекає. Ця непевність та невідомість лякали. Але з Божою поміччю, ненастанно віддаючись молитвам, розваживши і все, як слід роздумавши, Михайлина погоджується. Дівчина усвідомила потребу нового згромадження, ту незмірну духовну користь, яку воно може принести народові. Вона зрозуміла, що такою є Божа воля.

Сестра Йосафата впродовж усього свого життя брала активну участь у апостольських місіях. Вона вміла відчути потреби часу, потреби народу і шукала нових засобів у місійній праці. Галицькі селяни часто страждали від хвороб – Йосафата привезла зі Львова книжку про лікарські трави та їх використання, ходила з сестрами полями, вишукуючи потрібні рослини, і сама готувала ліки. Вдячні селяни називали її «наша добра Сестра-лікар». А коли спільнота стала більшою, посилала послушниць на курси медсестер, які, до речі, закінчила сама. Тому, коли в селі з'являлись сестри, люди вже не звертались до ворожок і знахарів.

Часто траплялись пошесті, люди в панічному жасі перед хворобою боялися наблизитись навіть до найрідніших – тоді сестри без страху й огиди доглядали хворих, надаючи медичну допомогу і духовну розраду.

     Пошесті, війна, висока смертність залишали сиротами сотні дітей, які жебракували по селах. Сестри організували для них сиротинці, де діти жили, отримували початкову освіту, знання ремесел.

     Ці та багато інших проявів милосердя відповідали життєвому кредо Йосафати Гордашевської: «Виховувати серце народу і служити народові там, де є найбільша потреба».

     27 червня 2001 року була проголошена блаженною Папою Іваном Павлом II у Львові.

Посвята в першокласники

Школа! Вулик ти дитячий,

Ну, а діти, як бджолиний рій.

Вчаться тут і йдуть сюди терпляче

І беруть початок з нього свій.

     Рідний, рідна, рідне – корінь роду, народу. Рідна мама, рідний тато,рідна земля і рідна Україна, рідна мова і рідна школа. Святі слова тримають нас на світі і вчать любові до берегів, між якими з віків у віки тече ріка нашого народу, нашої нації, нашої України. Школу, так, саме школу українці поставили в один ряд з такими словами як мама, Україна. Ми - українці – нація, яка споконвіку прагне багато знати. Ми відроджуємося, живемо,ростемо і дужчаємо, воскресаємо із вічності. Школа плекає розум нації. Давні і добрі традиції шанобливого ставлення до освіти живуть на теренах України.

    Наприкінці жовтня ми були запрошені і  взяли участь у прекрасному святі для першокласників.

     Сьогодні у 1 класу урочистий день. Вже майже два місяці діти провчилися в школі. Зовсім нещодавно їх називали малюками, дошколятами, а тепер про них кажуть: «Це учні!» І щоб довести це, нам разом треба пройти випробування. Випробування, звичайно, будуть різні і важкі, і легкі, але ми все подолаємо, тому що ми разом!

     Діти випробування, звичайно ж, пройшли достойно, почули поради від феї знань, також  їх вітала пані Шапокляк. А вони в свою чергу вітали вчителів, батьків,співали прекрасних пісень.

В Україні є чудовий звичай – проводжаючи дітей у життєву дорогу, мати дарує вишитий рушник, як символ материнського благословіння, материнської любові. А ще діти отримали в  подарунок Соняшник - як символ Сонця, праці й достатку, сили і добробуту.

     Дорогі наші маленькі друзі! Ми дуже раді прийняти вас сьогодні в нашу дружну шкільну родину. Збережіть назавжди у своєму серці найперші хвилини зустрічі зі школою!

Всім, хто з двору в ранню пору

Поспішає в 1-й клас.

Ми бажаємо щастя гору,

Ще й здоров’я на запас.

Нам без книг ніяк не можна

В кожнім домі, в кожній хаті- 

У містах і на селі,- 

Хто навчився вже читати, 

Має книжку на столі. 

Дружба з книгою – це свято, 

Не було б його у нас, 

Ми не знали так багато 

Про новий і давній час.

     Книга – одне з найбільших див, створених людиною. Завдячуючи їй, ми дізнаємося про минуле та день сьогоднішній, вона веде нас у захоплюючу подорож по країні Знань, розповідає про те, як вирощують хліб і зводять будинки, варять сталь і приборкують ріки, створюють машини та літають у космос. Хороша книга – щирий друг і порадник, вона розвиває розум, формує душу.

     Для учнів 4-7 класів  цікавою була мандрівка "Нам без книг ніяк не можна", яку провели бібліотекар абонементу 1-4 класів Ольга Василівна та бібліотекар абонементу 5-9 класів Надія Петрівна. Діти почули прислів’я, приказки, цікаві факти з історії книги, відповідали на запитання вікторини. Діти отримали багато цікавої інформації. Неабияке враження справило на них те, що їх улюблені книги виявляється читають вже багато поколінь дітей.

  

Екскурсія до бібліотеки

     Ось і промайнув ще один навчальний рік, попереду літні канікули. Літо - найулюбленіша пора для всіх дітей.  Та чи можна уявити навіть найцікавіший відпочинок без книг. У спілкуванні дітей з книгою не повинно бути жодних перерв. Читати систематично й осмислено дітей навчає школа, а бібліотека допомагає залучати до читання, розвиває  художній  смак і самостійність суджень дітей. 

     Працівники бібліотеки  завжди раді своїм маленьким відвідувачам. Привітно і гостинно вони зустрічають дітей, завжди готові надати консультацію. Кожен день бібліотеку відвідує багато користувачів. 16 червня на екскурсію до бібліотеки завітали учні початкових класів. Під час проведення екскурсії дітки відповідали на питання вікторини, розгадували  загадки, згадували  прислів’я та приказки, розповідали свої улюблені вірші, пригоди. Літо в бібліотеці тільки починається! Попереду дітей чекає ще багато зустрічей, під час яких вони зможуть розважатися, грати в ігри, ділитися своїми враженнями.

День захисту дітей

Людина — найцінніший скарб.

Кожен із вас - особистість,

і саме такої людини, як ви,

більше на Землі немає і не буде.

     Діти — це цвіт Землі, майбутнє нашої країни і кожного з нас, найдорожчий наш скарб, безмежна радість і щастя. Приходять діти у світ зовсім маленькими і безпомічними, а ми, дорослі, повинні їх виростити, огорнути затишком і теплом, щирою ніжністю, батьківською турботою і великою та святою материнською любов’ю. 

Найбільше щастя для татуся й мами —

Це в дивосвіт вести своє дитя.

І захищати серцем і руками

Малу й тендітну свічечку життя

     Дитинство – це чудова пора сподівань на чудове життя та здійснення мрій. Любі діти! Ви – майбутнє нашої держави, яке формується у сьогоденні.  Ми, дорослі, віримо що ви знайдете своє покликання у житті і Батьківщина, батьки, які дали вам життя, будуть пишатися вами.

Сьогодні день дитинства — гарне свято!

І мирне сонечко згори нам шле привіт.

Пісень і радості, та щастя так багато...

Цей гарний день святкує цілий світ!

     Щороку в перший день літа відзначається Міжнародний день захисту дітей. Це прекрасне свято радості та одвічної надії. Адже саме в дітях ми бачимо здійснення своїх мрій і сподівань. Прагнемо, щоб вони росли здоровими та радісними, прославляли свої родини і рідний край. Буяє в цвіті наша земля. Шле ніжне проміння усміхнене сонце. Все радіє, шумить, вирує. Порадіймо і ми з вами за долю щасливу, за сонце, за квіти і за те, що веселяться наші діти.

     Дитинство — найкращий та безтурботний період життя людини, який, на жаль, буває тільки раз. Тому цінуйте, юні друзі, кожну щасливу хвилину цієї безтурботної миті. Життя дійсно прекрасне і треба тільки навчитися його любити і цінувати. Воно дарує нам безліч приємних днів, одним з яких є цей день.

     Ми теж святкували з дітьми. Найперше була проведена екскурсія по бібліотеці, флеш-моб, бібліотечний урок. Користувачам було весело і дуже цікаво, а нам  приємно.

Нехай живе наймення матері святе

Можна у світі чимало зробити:

Перетворити зиму на літо.

Можна моря й океани здолати,

Гору найвищу  штурмом узяти.

Можна пройти крізь пустелі і хащі…

Тільки без мами не можна нізащо,

Бо найдорожче стоїть за словами:

В світі усе  починається з мами.

     Мама! Мати! Матуся! Скільки спогадів, тепла і ласки таїть це магічне слово, бо називає людину, чия любов не знає меж, чиїми грудьми вигодувано цілий світ. Це перше слово, мовлене нами, на все життя залишається дорогим у серці. У хвилини радості й печалі пташкою надій злітає з наших уст, тамує біль.

Велике і прекрасне слово – Мати.

Від нього все на світі. Навіть світ.

О, як їй легко на руках тримати

Дитину, як найвищий заповіт

     Мама... Рідна і прекрасна, оспівана поетами, увічнена художниками. В усіх народів, в усі віки, жінка – матір була уособленням святості, ніжності і любові.Її  мудрість  поважали  в сім’ї, прислухалися до порад, в яких  знаходили   спокій  і надію... У житті кожного з нас мама займає особливе місце. Перше, що ми бачимо з’явившись на світ – це мамині ласкаві  очі, чуємо – мамин лагідний голос. Слово, яке вперше вимовляємо – мама... До мами ми приходимо зі своїми радостями і печалями. Її мудра порада нам потрібна тоді, коли і в самих уже посріблені скроні.

    В Перегінській бібліотеці для дітей з нагоди святкування Дня матері оформлено виставку-вшанування «Очі матері-мій світ», проведено  з дітьми бесіду-діалог.

    Також завідуюча бібліотекою Мирослава Миколаївна Маршалко взяла активну участь у святі «Нехай живе наймення матері святе».

Мама - це найрідніша людина,

Маму ніхто не замінить мені.

Мама - це подарунок від Бога,

Кожній дитині, що живе на землі

     Слово «мати» — вічне й неповторне, як сонце. Земна жінка від Духа Святого народила Сина Божого. Своєю добротою, покорою, вознеслась над нами Божа Матір Марія, щоб заступитися за нас, щоб просити сина свого єдинородного простити наші провини.

"Найкращий читач України - 2014"

     Сьогодні, у час новітніх технологій, коли дитину простіше уявити за комп’ютером, ніж за книгою, завдання бібліотекарів – донести цінність книги до читача. 

    Рожнятівська районна бібліотека гостинно відчинила свої двері для переможців І етапу конкурсу "Найкращий читач України - 2014". Діти мали змогу взяти участь у ІІ етапі конкурсу, який пройшов у центральній районній бібліотеці. Наша користувачка, Глинка Аня, учениця 7 класу, презентувала книгу Яна Гурича «Таємниця підземних дзвонів».  В цьому конкурсі вона зайняла друге місце.

     Всі учасники були нагороджені грамотами та цінними книгами.

Всеукраїнський тиждень дитячого читання

     Щорічно березень для бібліотек, які обслуговують дітей, наповнюється приємними клопотами, які пов’язані з проведенням традиційного свята – Всеукраїнського тижня дитячого читання. У перенасичений інформацією час свято набуває особливого значення: допомагає дітям відчути радість спілкування з книгою, нагадує дорослим про значення друкованого слова у дитинстві, привертає увагу до проблем дитячого читання. Як свято, тиждень дитячого читання із дуже давніми традиціями сьогодні не лише не втратило свого значення, але й набуло особливого змісту для кожного учасника.

    Сила книги безмежна. Без неї лю­дина сліпа. Протягом усього життя ми звер­таємось до книги. Вона відкриває нам небачені обрії, допомагає зрозуміти історію народу, розкри­ває таємниці природи, життя. Книга - мудрий друг, який, не вміючи говорити, розказує про не­звичайні пригоди і подорожі, про навколишній світ, про різні чудеса. Ще при зародженні писемності, в одному єгипетському папірусі було написано:  «Вклади своє серце в читання». Які дивні, задушевні слова. Дійсно книга і читання – це великі вчителі і вихователі людських душ. 

     Спілкування з книгою поглиблює рівень знань,  допомагає формувати у підростаючого покоління  художній смак, гармонійний розвиток особистості, сприяє самоосвіті. 

    З 24 березня в Перегінській бібліотеці для дітей проходив Всеукраїнський тиждень дитячого читання. Цього року він пройшов в особливий спосіб, бо співпав з ювілеєм Тараса Шевченка. Феномен  Великого Кобзаря в тому, що у своїй поезії він вперше окреслив українську національну ідею, створив цілісну філософію буття українського народу, дав йому вчення боротьби за власну державу, стверджуючи, що тільки «У своїй хаті своя правда і сила і воля!». В основі цієї системи є Бог, Україна, Свобода!

     «Його творчість, світоглядні ідеї мали величезний вплив на  подальший розвиток української культури. Й на долю кожного з нас – як його сучасників та і нащадків. Адже те, про що він писав, що передбачав, у що вірив і про що мріяв майже два століття тому, актуальне як учора, так і сьогодні, і в прийдешньому - у цьому дивовижна сила таланту генія» - такими словами розпочалася літературна година "Єднаймо душі словом Кобзаря".

     Протягом тижня бібліотекою було проведено  інформаційну гру "Великі права маленької дитини", презентацію "Сторінками червоної книги",  екскурсію" Вивчаємо рідний край". Діти демонстрували творчу активність, добрі знання художньої літератури, вміння аналізувати та аргументовано доводити свої думки про прочитане.

Святкування 200-річчя Тараса Шевченка

Щире слово, дивна пісня -

Роковин окраса.

Невмирущі заповіти у словах Тараса.

Вдарив грізними словами:

"Кайдани порвіте і вражою злою кров'ю

Волю окропіте."

Дуже гірко від роздору у рідному краї

"Обніміться, брати мої, молю вас, благаю".

Чуєм Тебе, наш, Кобзарю, Ти живеш між нами

Ми сьогодні промовляєм твоїми ж словами:

"Будеш, батьку, панувати поки живуть люди"

Поки жива Україна, Тебе не забудем.

Боронив Ти Україну, рідну її мову.

Вже Тебе ми пом'янемо незлим тихим словом.

     Для кожного українця Тарас Шевченко означає так багато, що складається враження, ніби ми про нього все знаємо, і він завжди з нами. Та це лише враження.Він невичерпний і нескінченний. Це тому, що він кращий із кращих славетних людей, - у ньому наша історія, наша реальність. Україна - це Шевченко. Шевченко - це Україна. Нажаль, найкращий і найцінніший скарб доля  дала йому лише по смерті - невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все заново збуджуватимуть його твори. Для всіх поколінь Шевченкові твори і його життя сяють, мов зорі.

     Перегінчани також відсвяткували 200 річницю від дня народження Шевченка. Вшанували поета і молитвою, і словом, і співом його заповіту, і покладанням квітів.

Інтернет-подорож " Щоб всі шляхи вели в Карпати"

Може, десь земля є краща й вища, 
А над нею небо – золоте.
Та мені найкраща та, де вишня,
Та, де вишня мамина цвіте.

     Мій мальовничий рідний край. Воістину райський куточок Карпат. Чи можна краще сказати про ту землю, де народився, живеш, де привітно усміхаються до тебе віконця батьківської хати, де сиві Карпати кутаються у білосніжні хмари, де про щось весело гомонять гірські потічки, а стрункі смереки слухають тиху зажуру вітру. Карпати... Високі, величні, стрімкі з кришталево- чистим дзвоном сріблястих потоків, затишною прохолодою під могутніми буками й стрункими смереками, шепотінням вітру над квітучими полонинами і синіми гірськими хребтами. Привертає увагу незвідана краса Карпатських гір. Карпатські ліси нашого краю найбільше багатство. 

    Днями, ми з нашими користувачами подорожували Карпатами. Розказували легенди про гори. річки, прислів'я та приказки. Кожен розповідав про свої походи в гори і враження від побаченого.

День Святого Валентина

Лютий ще. Холодна днина.

У снігу стоїть сосна.

Нині свято Валентина,

І у серденьку — весна.

Хоч і лютий ще лютує

Дме хурделиця весь час.

Та весну серденько чує,

Бо вона прийде до нас.

І сміятись буде з нами

І радітиме без меж.

З сонячними промінцями

І з теплом чарівним теж.

     Дружба — це велика сила. Бо, як каже народна мудрість: «Один ніколи не стане по обидва боки». Ну, хто ми без друзів? Тому треба пам’ятати: між людьми — будь людиною. Учись дружити і любити своїх друзів. Окраса людини — її друзі. Важко жити одному в світі без любові, без ласки, без турботи. А з друзями — ти багатий, щасливий, веселий і впевнений, бо друг завжди поруч, він допоможе, підтримає, правду тобі скаже. Недаремно ж кажуть, що дружба дорожча за золото. Тому в цей день ми обміняємося зі своїми друзями подарунками, бо ми їх любимо. А дарувати людям подарунки — це дуже приємно і радісно. Такого  відданого друга ми, бібліотекарі, маємо. Він не перестає нас дивувати і за найменшої нагоди робити нам приємне.

Вшанування пам’яті великого Кобзаря

     Кожного дня в Перегінську служиться Молебен за Україну. В один з таких днів наша активна користувачка читала вірш,  присвячений вшануванню пам’яті великого Кобзаря. Всі ми знаємо, що  9 - березня 2014 року український народ відзначатиме 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка. Геній українського слова залишив нам у спадок свої неоціненні духовні надбання - твори і добру, світлу пам'ять про себе. Він пробуджував любов до рідної Батьківщини, кликав сильних на подвиги в Її  ім'я, вселяв  у слабких надію та віру в день прийдешній. Сьогодні всі українці світу готуються до ювілею улюбленого поета. Перегінська бібліотека також.

Світе тихий, краю милий
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?

Крути: трагедія, подвиг, пам'ять

     29 січня, в день пам'яті славетних студентів - героїв Крут відвідувачі Перегінської бібліотеки для дітей здійснили відео екскурс в історію, тим самим вшанували пам'ять полеглих синів України.

     «Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього»,– говорить народна мудрість. І це дійсно так, бо як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого – як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться. Саме тому, ми повинні знати свою історію, своє минуле. А історія наша вмита кров’ю і сльозами. Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами. Дата 29 січня увійшла в українську історію як день пам’яті мужніх героїв, що душу й тіло поклали за самостійність, волю та незалежність Батьківщини.

     96 років тому у бою під Крутами, що на Чернігівщині, понад 300 курсантів військової школи, студентів та гімназистів, рішуче відстоюючи право українського народу жити у власній державі, вступили у нерівний бій із значно переважаючим, добре озброєним і вишколеним противником і протягом кількох днів стримували на підступах до Києва величезну більшовицьку армію. В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім невеличка. Вона не є зразком військового мистецтва. Однак це – символ нескореного духу нашої нації.  

Різдвяний тиждень «Хай Ісус рожденний дасть нам рік благословенний»

Різдвяна зірка на небо вийде,

Малий Ісусик до діток прийде

Малий Ісусик Божа дитинка

Буде Свят вечір, буде ялинка,

Буде колядка в кожній хатині

Настане втіха на Україні

Христос ся Рождає!

     Свята -  Новий рік та Різдво Христове приходять до нас щороку з подихом зимової казки, запахом новорічної ялинки, таїною сяйва вифлеємської зірки і вселяють надію на добро, злагоду й мир у наших оселях і наших душах.

     Різдвяний тиждень «Хай Ісус рожденний дасть нам рік благословенний» пройшов в Перегінській дитячій бібліотеці.

     Свято «Зимова казка» проведено в дитячому садку «Веселка»      

     Працівників бібліотеки прийшли привітати наші найактивніші користувачі, учасники вертепу при церкві «Різдво Пресвятої Богородиці».

     10 січня  для юних гостей зі Сходу України було проведено святкове  Різдвяне дійство за участю: вертепу та дитячого зразкового фольклорно-етнографічного ансамблю «Маленькі бойки» (керівник заслужений працівник культури України Наталія Шпак)   

     Побували вони і в нашій бібліотеці, ознайомилися з виставкою робіт клубу за інтересом «Любителів орігамі».