«Як тобі доню хустка моя до лиця»

  І вдягнути хустину зберусь я,

  В ній все барвами, мов самоцвіт.

  Нехай тішиться знову бабуся,

  Хай пригадує час юних літ.

Хустка з давніх-давен була улюбленим головним убором українськоі жінки. Хустину ми бачимо на всіх старовинних малюнках, вона проходить через всю історію украінського народного вбрання.

Украінська хустка- це справжній мистецький витвір. Хустка в Украіні- це символ прихильності, любові, перехід з дівчини у жінку, символ матері, символ життя. Вона памʼять роду, його святиня. 

І росло дитя,  сповите мʼякою бабусиною хустиною та ніжними маминими колисковими піснями. 

Проходять роки, десятиліття, виростають нові покоління, змінюється влада, зʼявляється нова мода, та ніколи не можуть зникнути з памʼяті людської добрі традиціі прадідів, їх обереги поруч нас, не дають нам забути, що ми - діти народу украінського. Наша бібліотека в честь цього свята організувала фото виставку: «Як тобі доню хустка моя до лиця».

       

  

Казковий Миколай у бібліотеці

Щороку дітвора з великим нетерпінням чекає подарунків від святого Миколая Чудотворця, все мирське життя якого було сповнене любовʼю до ближнього. Навіть смерть не зупинила його благородних справ, його чудеса звершться і сьогодні. Хто ж він- наш украінський Санта Клаус-Святий Миколай? 

Про його життевий шлях, добрі вчинки і багато ще цікавого, ви зможете дізнатись відвідавши нашу бібліотеку. Раді зустрічі з вами. 

  

«Запали свічку»

 Листопад- особливий місяць для Украіни. Саме у четверту саме у четверту суботу відзначають День памʼяті жертв голодоморів, коли ми згадуємо всіх, хто загинув від геноциду, влаштованого комуністичною тоталітарною системою. 

На багатьох чорноземах України вмирали люди. Уже в листопаді не було чого їсти. Почався голод. Великий. Страшний. Невблаганний.пішов голод степами. Пішов. Перед ним дверей не зачинити, не зупинити ні плачем дітей, ні тужінням матерів. Він уповзав у хати, населяючи іх мерцями. Двері навстіж. Мертво. Люди не плакали помирали мовчки. Хто лічив їх тоді? Скільки іх зникло?

Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Запалімо свічку. Кожен вогник- це свідчення того, що ми, живі, памʼятаємо про померлих, це вияв нашої скорботи і віри в майбутне. Наша бібліотека долучилася до акціі  «Запали свічку». 

«Гідність і свобода: шлях до майбутнього»

 Щороку 21 листопада в нашій країні відзначають День Гідності та Свободи. Цього дня українці віддають шану патріотизму і мужності громадян, що стали учасниками Революціі Гідності, піднялися на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів нашоі держави та її європейського вибору. 

Бібліотекарі теж не залишають поза увагою відзначення цієї важливої для нашої країни дати. В нашій бібліотеці оформлено книжкову  викладку- «Гідність і свобода: шлях до майбутнього» 

Переглядаючи книги ми завжди будемо памʼятати і пишатися нашими Героями і твердо знати- ми українці, і ми є незламні!

            

«Подорож у країну прав дитини»

З юних літ людина часто потрапляє в ситуації, коли необхідно знати свої права та обовʼязки. Буває так, що ти не знаєш, як захистити свої права, що для цього слід зробити, до кого звернутися за допомогою. 

Саме тому, сьогодні 20 листопада  у Всесвітній День Дитини у нашій бібліотеці діє виставка про права та обовʼязки дітей. Права дитини- це не просто слова. Кожна держава це питання ставить на перше місце при вирішенні найважливіших питань життя суспільства. Адже дитина потребує захисту не лише збоку батьків, а й держави. 

Діти- це наше майбутне. Здорові діти- це наша мета! Продовжуємо  працювати заради збереження життя та здоровʼя дітей! Нехай щасливими будуть ясні дитячі очі, нехай вони завжди світяться радістю,здоровою цікавістю і щирим подивом. Нехай дитяча енергія і бажання все встигнути, заряджає всіх на світі. Нехай кожен малюк на землі, буде здоровий, щасливий, захищений та живе під мирним небом!

«Роберт Стівенсон-майстер пригодницького сюжету»

 13 листопада виповнюється 175 років від Дня народження Роберта Льюїса Стівенсона ( 1850-1894) англійського письменника, літературного критика, публіциста,автора пригодницьких книг. 

Його імʼя з дитинства знайоме всім, хто не уявляє життя без книги та пригод. А чи знаєте ви, що Роберт пізно навчився читати, але ще до цього почав придумувати різні поигодницькі історії та розповідати їх матері й няньці, вимагаючи, щоб іх записували. Перший рукопис «Дивної історії доктора Джекіла і містера Хайда» спалила його дружина, проте Стівенсон за три дні наново написав цю новелу, яка стала одним з найбільш комерційно успішних його творів.

 Життя письменника було нелегким і коротким. Ця людина- легенда, яка прожила всього сорок чотири роки, навіть зі своєї біографіі зуміла створити захоплюючий роман.

Дізнатися інші цікаві факти про життя та творчість письменника пропонує наша бібліотека. З нагоди ювілея письменника у нашій бібліотеці представлена книжкова виставка творів Роберта Стівенсона.

«Поки живе мова, житиме й народ як національність»

Моїм народом в тризуб закодовані ,

Ви- триєдина сила, духу вись:

Пречиста хато, пісне й рідна мово!

Хто має вас, то вже не загубивсь.

                                     Л. Степовичка

Мова росте разом із душею народу. 

                                              І. Франко

Мова- генофонд культури.

                                              О. Гончар

Без мови нашої, юначе, 

Народу нашого нема.

                                      В. Сюсюра

У Святому Письмі сказано: «Спочатку було  Слово».

Для кожної людини воно завжди спочатку. Немає народу, байдужого до рідної мови, до своєї землі,тієї, на якій він народився й живе. Немає в жодній мові й нерідних слів. 

Батьківська хата, материнська мова,, рідна земля- словосполучення, що несуть у собі величезний почуттевий заряд.

Рідне наше слово! Не раз розіпʼяте на історичних Голгофах, ніби навмисне було обране для мук і випробувань. На захист рідного слова поставали Іван Франко, Леся Українка, Борис Грінченко, Микола Куліш, Олександр Олесь… Тих, хто зберіг рідну мову в страшні часи лихоліть,було набагато більше, ніж тих, які своєю байдужістю мовчки відправляли ії у вічне небуття. 

Мова- це показник культури людини. Тож зберігаймо заповіт наших поетів любити свою землю, любити рідне слово.

Серцем і душею впевнено скажемо: «Ми - українці! Плекаймо всі разом мову, яка дісталася нам у спадок від наших пращурів.»