«Як тобі доню хустка моя до лиця»

  І вдягнути хустину зберусь я,

  В ній все барвами, мов самоцвіт.

  Нехай тішиться знову бабуся,

  Хай пригадує час юних літ.

Хустка з давніх-давен була улюбленим головним убором українськоі жінки. Хустину ми бачимо на всіх старовинних малюнках, вона проходить через всю історію украінського народного вбрання.

Украінська хустка- це справжній мистецький витвір. Хустка в Украіні- це символ прихильності, любові, перехід з дівчини у жінку, символ матері, символ життя. Вона памʼять роду, його святиня. 

І росло дитя,  сповите мʼякою бабусиною хустиною та ніжними маминими колисковими піснями. 

Проходять роки, десятиліття, виростають нові покоління, змінюється влада, зʼявляється нова мода, та ніколи не можуть зникнути з памʼяті людської добрі традиціі прадідів, їх обереги поруч нас, не дають нам забути, що ми - діти народу украінського. Наша бібліотека в честь цього свята організувала фото виставку: «Як тобі доню хустка моя до лиця».

       

  

Казковий Миколай у бібліотеці

Щороку дітвора з великим нетерпінням чекає подарунків від святого Миколая Чудотворця, все мирське життя якого було сповнене любовʼю до ближнього. Навіть смерть не зупинила його благородних справ, його чудеса звершться і сьогодні. Хто ж він- наш украінський Санта Клаус-Святий Миколай? 

Про його життевий шлях, добрі вчинки і багато ще цікавого, ви зможете дізнатись відвідавши нашу бібліотеку. Раді зустрічі з вами. 

  

«Запали свічку»

 Листопад- особливий місяць для Украіни. Саме у четверту саме у четверту суботу відзначають День памʼяті жертв голодоморів, коли ми згадуємо всіх, хто загинув від геноциду, влаштованого комуністичною тоталітарною системою. 

На багатьох чорноземах України вмирали люди. Уже в листопаді не було чого їсти. Почався голод. Великий. Страшний. Невблаганний.пішов голод степами. Пішов. Перед ним дверей не зачинити, не зупинити ні плачем дітей, ні тужінням матерів. Він уповзав у хати, населяючи іх мерцями. Двері навстіж. Мертво. Люди не плакали помирали мовчки. Хто лічив їх тоді? Скільки іх зникло?

Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Запалімо свічку. Кожен вогник- це свідчення того, що ми, живі, памʼятаємо про померлих, це вияв нашої скорботи і віри в майбутне. Наша бібліотека долучилася до акціі  «Запали свічку». 

«Гідність і свобода: шлях до майбутнього»

 Щороку 21 листопада в нашій країні відзначають День Гідності та Свободи. Цього дня українці віддають шану патріотизму і мужності громадян, що стали учасниками Революціі Гідності, піднялися на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів нашоі держави та її європейського вибору. 

Бібліотекарі теж не залишають поза увагою відзначення цієї важливої для нашої країни дати. В нашій бібліотеці оформлено книжкову  викладку- «Гідність і свобода: шлях до майбутнього» 

Переглядаючи книги ми завжди будемо памʼятати і пишатися нашими Героями і твердо знати- ми українці, і ми є незламні!

            

«Подорож у країну прав дитини»

З юних літ людина часто потрапляє в ситуації, коли необхідно знати свої права та обовʼязки. Буває так, що ти не знаєш, як захистити свої права, що для цього слід зробити, до кого звернутися за допомогою. 

Саме тому, сьогодні 20 листопада  у Всесвітній День Дитини у нашій бібліотеці діє виставка про права та обовʼязки дітей. Права дитини- це не просто слова. Кожна держава це питання ставить на перше місце при вирішенні найважливіших питань життя суспільства. Адже дитина потребує захисту не лише збоку батьків, а й держави. 

Діти- це наше майбутне. Здорові діти- це наша мета! Продовжуємо  працювати заради збереження життя та здоровʼя дітей! Нехай щасливими будуть ясні дитячі очі, нехай вони завжди світяться радістю,здоровою цікавістю і щирим подивом. Нехай дитяча енергія і бажання все встигнути, заряджає всіх на світі. Нехай кожен малюк на землі, буде здоровий, щасливий, захищений та живе під мирним небом!

«Роберт Стівенсон-майстер пригодницького сюжету»

 13 листопада виповнюється 175 років від Дня народження Роберта Льюїса Стівенсона ( 1850-1894) англійського письменника, літературного критика, публіциста,автора пригодницьких книг. 

Його імʼя з дитинства знайоме всім, хто не уявляє життя без книги та пригод. А чи знаєте ви, що Роберт пізно навчився читати, але ще до цього почав придумувати різні поигодницькі історії та розповідати їх матері й няньці, вимагаючи, щоб іх записували. Перший рукопис «Дивної історії доктора Джекіла і містера Хайда» спалила його дружина, проте Стівенсон за три дні наново написав цю новелу, яка стала одним з найбільш комерційно успішних його творів.

 Життя письменника було нелегким і коротким. Ця людина- легенда, яка прожила всього сорок чотири роки, навіть зі своєї біографіі зуміла створити захоплюючий роман.

Дізнатися інші цікаві факти про життя та творчість письменника пропонує наша бібліотека. З нагоди ювілея письменника у нашій бібліотеці представлена книжкова виставка творів Роберта Стівенсона.

«Поки живе мова, житиме й народ як національність»

Моїм народом в тризуб закодовані ,

Ви- триєдина сила, духу вись:

Пречиста хато, пісне й рідна мово!

Хто має вас, то вже не загубивсь.

                                     Л. Степовичка

Мова росте разом із душею народу. 

                                              І. Франко

Мова- генофонд культури.

                                              О. Гончар

Без мови нашої, юначе, 

Народу нашого нема.

                                      В. Сюсюра

У Святому Письмі сказано: «Спочатку було  Слово».

Для кожної людини воно завжди спочатку. Немає народу, байдужого до рідної мови, до своєї землі,тієї, на якій він народився й живе. Немає в жодній мові й нерідних слів. 

Батьківська хата, материнська мова,, рідна земля- словосполучення, що несуть у собі величезний почуттевий заряд.

Рідне наше слово! Не раз розіпʼяте на історичних Голгофах, ніби навмисне було обране для мук і випробувань. На захист рідного слова поставали Іван Франко, Леся Українка, Борис Грінченко, Микола Куліш, Олександр Олесь… Тих, хто зберіг рідну мову в страшні часи лихоліть,було набагато більше, ніж тих, які своєю байдужістю мовчки відправляли ії у вічне небуття. 

Мова- це показник культури людини. Тож зберігаймо заповіт наших поетів любити свою землю, любити рідне слово.

Серцем і душею впевнено скажемо: «Ми - українці! Плекаймо всі разом мову, яка дісталася нам у спадок від наших пращурів.»

                  

«Чарівний світ Родарі»

 23 жовтня- день народження відомого італійського письменника і журналіста Джанні Родарі. Його казки, вірші і оповідання люблять діти у всьому світі. Люблять за життерадісність, невичерпну фантазію і  за забавний гумор.

Письменником Джанні Родарі став випадково. Редактор однієї з газет запропонував йому вести в недільних номерах спеціальний  «Дитячий куточок», на сторінках якого почали зʼявлятися веселі, цікаві вірші і казки письменника. Створюючи свої казки, в яких затверджуються благородні думки і почуття, Джанні Родарі допомагав виховувати людей завтрашнього дня. За три десятиліття літературноі роботи письменник випустив у світ більше дюжини книжок для дітей- у віршах і прозі. 

У Італії Джанні Родарі довший час залишався невідомий як письменник,та і сам себе він сприймав тільки як журналіста. Але з часом його імʼя стало популярним і в 1967 році він був визнаний кращим письменником Італії, а 1970 році йому за сукупність усіх творів Джанні Родарі була присуджена Міжнародна Золота Медаль імені Ханса Крістіана Андерсена- найвища нагорода в дитячій літературі. 

На жаль, зараз багато старих «класових» казок давно і міцно забуті. Навіть про «Трьох товстунів» тепер все більше згадують дорослі, а не діти.  Але, проте, «Пригоди Цибуліно» і в наші дні випускають пристойними накладами.Вважаємо, що незабаром  наклади цієі книги тільки ростимуть. Адже казка, застаріла в Італії ще за життя письменника, сьогодні стала актуальною як ніколи. Уважно прочитайте її і зрозумієте чому! Тож запрошуємо вас до нашої бібліотеки.  З нагоди 105 річниці дня народження письменника Джані Родарі ознайомитись з його творчістю. 

                                                 

«Герої живуть поруч»

День Захисника та Захисниць України- це мужності й геройства свято. І ми вклоняємось тим, хто літ тому назад багато і тим, хто нині з автоматом нам спокій береже і захищає мене і маму, і сестру, і брата, велику нашу всю родину- рідну, вільну Украіну. 

Україно-важким і тернистим був твій шлях із сивої давнини і до сьогоднішніх днів. Протягом віків численні вороги, ніби змовившись, тільки те й робили , що шматували твої землі, топтали  твої простори, грабували  твої багатства, терзали твої серце і душу. 

Ми -українці! І ми цим пишаємось. У нас духовно багата держава. Ми співучі, щедрі, розумні, віддані, рішучі… Будь яка країна розсиплеться на попіл, якщо ії громадян не обʼєднує прихильність до землі, на якій вони живуть. В честь цього свята, читачі нашої бібліотеки привітали теплими словами наших героїв, щоб підтримати їх на дусі і сказати величезне спасибі за все.

«Бібліотек@- світ нових можливостей»

Сьогодні наша бібліотека відчиняє двері, запрошуючи своїх дорогих гостей, на добру і щиру розмову. На нашій Землі книга, бібліотека користуються віддавна великою шаною і любовʼю. Сьогодні- це інформаційні, культурні, освітні заклади великий внесок яких у розвиток вітчизняного державотворення, освіти, науки і культури- безцінний. Довіряючи всі свої знання і досвід книгам, люди навчилися зберігати їх. Шлях розвитку книги був довгим і складним. 

Сьогодні бібліотеки виконують не лише традиційні функції зберігання та популяризації знань, а й стають осередками психологічної підтримки, волонтерської допомоги, розвитку цифрової грамотності. Від великих міських книгозбірень до невеликих сільських бібліотек- кожна з них вклала свою частку у відзначення цього дня, організовуючи події, які обʼєднують громаду та підтримують український дух. 

         

«Нові враження-нові друзі»

 А у нас сьогодні відбулась зустріч з маленькими читайликами. Нашу бібліотеку відвідали вихованці садка» Едельвейс» групи «Бджілка» та «Ромашка».

Діти познайомились з чарівним та фантастичним світом, що дарує  бібліотека. Розмаїття яскравих книг подарували дітям багато нових вражень та допомогли потрапити до чарівного світу героїв різних книг. Сподіваємося, що нові  друзі книги стануть нашими активними читачами. І хоча сучасних дітей все більше захоплює Інтернет та гаджети, ми повинні ще з дошкільного віку виховувати у дітей любов до книги, бережне до неї ставлення, розвивати художній смак. Саме бібліотека допомагає залучати дітей до читання книжок.

Виставка-колаж «Осінні дарунки»

 Всім знайомий цей трепетний настрій, який можна назвати одним словом- Осінь… Це надзвичайна, чарівна і казкова пора року. Та мабуть, найголовнішим атрибутом цієї прекрасної пори є прагнення до затишку і тепла. Та окрім краси вона приносить нам щедрий врожай та дарунки від природи, зовсім інший настрій, незважаючи на тривожне сьогодення.

 Ну, а якже не завітати до дитячої бібліотеки. Приходьте, бо саме тут на вас чекають цікаві, веселі, пізнавальні і яскраві книги та журнали. 

Спасибі, Осене, за всі дари, що ти принесла людям, за шурхіт листя під ногами і за мелодію одну , що лине поміж українськими ланами. 

 Сьогодні ранок розпочався з дуже приємного сюрпризу. Щиро дякуємо нашій читачці Марії Арбайтер  за книжковий подарунок. Ці яскраві і цікаві книжки, скоро зʼявляться на наших полицях. 

Друзі! Якщо у вас дома є прочитані книги, які вже завершили свою подорож разом із вами- не поспішайте ховати їх у шафу. Дайте їм друге життя! Подаруйте їх бібліотеці. Будемо щиро вдячні вам. До зустрічі у нашій бібліотеці.

інформаційна хвилина пам'яті"Згадаймо захисників України"

Схилімо голови у доземному уклоні

Героям, павшим у страшній війні!

Між соняшником маки проросли червоні —

Сини і доньки нашої землі.

З щитом із ворогом ішли вони до бою,

Щитом незламності постали всі.

Тіла їх на щиті дорогою сумною

Везуть до дому по святій землі.

  Війна. Просто слово.. П'ять літер. Біль! Героїзм! Патріотизм! Туга за близькими людьми, ненависть та любов!  Слова « Слава Україні – Героям Слава» перестали бути просто вітанням, це вже віддання шани найкращим , котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу. Війна, яка триває зараз – це не жахливий сон, а страшний період нашої історії. Сьогодні молодь стає тією верствою населення, яка відчуває на собі найбільшу відповідальність за майбутнє. Ми говоримо про війну, про солдатів, які зараз боронять незалежність нашої держави для того, щоб життя продовжилось щоб світило сонце, щоб сміялись українські діти на своїй рідній Україні.  Війна триває. І ця війна є найбільшим випробуванням здатності українців захищати свою Батьківщину. Серед захисників нашої рідної України є наші мужні чоловіки. Кожного дня, щогодини Україна, завдячуючи сміливим хлопцям, нашим захисникам , патріотам, виборює право бути суверенною, єдиною державою. Тож молімося за них, аби всі вони живими і здоровими повернулися додому. Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша Батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробування і не скорилася. Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе. Цінуймо і згадуймо в молитві кожного воїна Бо вони віддали найдорожче – СВОЄ ЖИТТЯ!!!

Книжкова виставка "Свята земля серпанку України" та онлайн читання.

Гордо розвівається синьо-жовте знамено, промовляючи всьому світу: "Є у світі Україна!".

Символом суверенітету нашої держави є синьо-жовтий прапор, День народження якого ми щорічно відзначаємо 23 серпня, починаючи з 2004 року. 

 У вересні1991 року над будинком Верховної Ради України було піднято синьо-жовтий прапор – символ незалежності та суверенітету нашої держави, а 28 січня 1992 року сесія Верховної Ради України  більшістю голосів проголосила синьо-жовтий прапор Державним прапором України.

Український державний прапор являє собою синьо-жовте прямокутне полотнище з двох рівних за шириною, горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.                    

Поєднання кольорів синього і жовтого може трактуватися багатозначно: це кольори сонця, Верховного божества наших предків, та води – основних життєдайних сил і символів української міфології, це і чисте, мирне, безхмарне небо, що простягнулося над жовтим кольором хлібного лану – символом мирної праці і достатку. Жовтий та синій кольори як державні барви були прийняті офіційно Законом Української Центральної Ради у Києві.

Сьогодні Державний прапор постійно майорить на будинках Президії Верховної Ради України, резиденції Президента України, його представників в областях і районах, Кабінету міністрів України, у святкові дні – на будинках міністерств та відомств, інших державних та громадських організацій. Він здіймається над усіма посольствами нашої держави, в багатьох країнах світу, під ним ходять у моря-океани українські пароплави...

Синьо-жовтий Державний прапор України піднімається при відкритті міжнародних конференцій, під час офіційних церемоній, при врученні міжнародних спортивних призів. Наш прапор тріпотить на вершинах Гімалаїв, Ельбрусу і Кіліманджаро.

А 24 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, Верховна Рада Української Республіки урочисто проголосила незалежність України та створення самостійної української держави. З того часу весь український народ відзначає державне свято - День Незалежності.

Україна…Це не просто слово. Це не назва на географічній карті. Це наша домівка, де мама і тато, де тепло й затишно. Це славна земля з довгою історією, яку творив волелюбний народ.  Ось уже 34 роки ми прагнемо довести своє право на існування на політичній карті світу. Перші кроки незалежності стали випробуванням для всіх нас – тестуванням на зрілість, на терпіння, на толерантність, нарешті – на здоровий глузд. 

Україна почала своє існування дуже давно з виникненням держави Київська Русь, яка стала найбільшою та найсильнішою державою Європи. А  Київ був історичною столицею Київської Русі і є столицею сучасної України.

Історія Києва починається з 482 року його заснування, але перші поселення на цьому місці датують щонайменше 2000 років до того.

Україна – країна трагедій і краси, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу й чорної йому зради, довгої вікової героїчної боротьби за волю.

Український народ протягом останніх чотирьох століть не вперше стикається з необхідністю боротися за власне існування, але як показує історія, підкорити свободу нашої нації та зупинити шлях Української держави до самовизначення не вдалися нікому.

На території держави і зараз точаться бойові дії. Гинуть справжні патріоти рідної української землі, гинуть наші воїни і мирні люди. Ми повинні бути гідними загиблих, і не опустити знамено їхньої боротьби ні перед якими негараздами.

Нема життя без України, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна – це мати, яку не вибирають, як і долю, бо Україна – це пісня, яка вічно на цій землі. Це історія мужнього народу, що віками боровся за свою волю, щастя.

З нагоди свят в нашій бібліотеці організовано книжкову виставку "Свята земла серпанку України", та онлайн читання.

Хочемо ще поділитися  дуже гарною легендою про Україну.

Як тільки Господь Бог створив на Землі народи, вони відразу почали просити в нього найкращі землі для поселення. Не поспішали тільки українці. Вони були козаками, мандрували по землі, милувалися красою світу і нікому не заважали. Якось роззирнулись і побачили, що повсюдно снують люди, обживають займані місцини. Тоді пішли й вони до Господа. Побачив Сотворитель чубатих вояків і здивувався: - А чого вам треба, хлопці? - запитав.

- Та землі-материзни хочемо, Боже. - Буде вам земля. Ідіть і осідайте он на тому клаптику між морями, - показав пальцем униз. - Та там уже іспанці, Боже! - Ага, то біля них селіться. - Не можемо, Господи, там французи, а далі німці і ще якихось людей повно.

    Подивився Бог згори і переконався, що все вже роздано. А козаки йому дуже сподобались - і не хотів Творець залишати їх без землі. - Гаразд, - сказав Господь. - Віддам я вам он той куточок понад Дніпром, що залишив собі на земний рай. Але то незвичайний куточок - раїна. Земля там пахне медом, вода - як молоко, а з неба в душу людей ллється пісня. На той куточок будуть зазіхати нечестивці, тому його треба пильнувати та боронити. Якщо будете завжди такими відважними лицарями, як мені видається, то на тій землі станете господарями, а як ні - то рабами нечестивців.

     - Дякуємо, Господи! Буде так, як кажеш. Благослови в дорогу! Поблагословив їх Сотворитель і провів до райських воріт. Відтоді господарюють козаки в райській країні і захищають її від усякої нечисті. З того часу називають цей райський куточок Україною, а народ -українцями. 

Дякуємо нашим дорогим користувачам за маленьке свято.     

  

 

 

 

Експозиція "Казкар, якого знав увесь світ" ( до дня пам'яті Г. К. Андерсена)

   Чи знайдеться у світі таке місто, такий куток, де б не було книжок чудового казкаря — Андерсена! І чи знайдеться в культурному світі таке людське серце, в заповітній глибині якого не було б місця для любові до цього дивовижного письменника? З перших днів нашого дитинства, щойно ми починаємо вивчати світ, у наше життя входить великий казкар і, як рівний із рівними, говорить із нами про те, чому ми служимо всім своїм життям, — про Правду, що перемагає Неправду, про Справедливість, що тріумфує над Несправедливістю, про велич людини-трудівника, про народ, вірним сином якого ти повинен бути.  Не тільки цікавість, не тільки високий політ фантазії зробили казки Ганса Крістіана Андерсена улюбленими для всіх його читачів, — вони потрібні людству, вони допомагають жити, розкривають очі дитині й навчають дорослого бачити далі та глибше.

   4 серпня - день пам'яті казкаря, ім'я якого викликає найкращі спогади дитинства в житті кожної людини.

   Ганс Крістіан Андерсен - письменник, автор великої кількості дитячих казок, що увійшли в історію світової літератури. 

   Видатний данський письменник своїми казками виховав не одне покоління читачів, залишивши безцінну літературну спадщину.  

   Твори письменника - це історії, яскраві картинки природи, герої, які запам'ятовуються  на все життя. 

 З нагоди цієї дати в бібліотеці для наших користувачів представлена експозиція книг "Казкар, якого знав увесь світ".

.Пам'ять про письменника закарбована багатьма пам'ятниками, скульптурами, його іменем названо астероїд.

   Андерсенові казки – це не просто історії. Вони нагадують кожному, що навіть у складних ситуаціях ти не сам

                   

                                     

                              

онлайн-інформаційна хвилинка " Історія про велике серце" (по книзі "Шептицький для дітей")

  

                                                                                     

    Привіт наші любі друзі. Чи знаєте ви,що справжні герої не завжди носять плащі? Іноді вони носять ризи,мають білу бороду і добре серце, таке велике,що в ньому вистачає любові для всього народу. Саме про такого героя ми хочемо сьогодні вам розповісти.

    Його звали Андрей Шептицький. Цього року ми святкуємо 160-ту річницю від дня його народження. У нашій бібліотеці оселилася дивовижна книжка - портал у його світ "Шептицький для дітей", Марії Сердюк.Книга, написана для сучасних дітей, щоб вони могли краще зрозуміти ким був і чому досі є прикладом для багатьох. Що ж чекає на вас у книзі? Ця книжка — нагода для когось вперше, а для когось вкотре, поговорити про цікаві і важливі віхи життя Андрея Шептицького. Як він ріс? У якій родині? Як його виховували? Якою була його школа? І про що він мріяв у дитинстві? А ще про його досягнення, благодійність та бізнес-ініціативи. Книжка розповідає про дитинство, юність та духовний шлях Андрея Шептицького, його навчання та обрання священником. Кожен з розділів - це як окрема казка про мудрість та добро. Ви дізнаєтесь, як одна людина може змінити світ на краще. А чудові ілюстрації допоможуть вам уявити все так, ніби ви самі там побували.

    З самого дитинства Андрей бачив біль інших і завжди старався допомогти, хоча ріс у дуже заможній родині.Він став монахом, а потім Митрополитом, який  відкривав лікарні, сиротинці, банки. Андрей  дбайливо відносився до дітей-сиріт, яких після Першої світової війни в Галичині залишилось понад 20 тисяч. Сестри, які працювали в сиротинцях, розповідали, що діти охоче писали Андрею листи, звертаючись до нього – «найдорожчий таточку».  Він  не був чарівником, але творив справжні дива: будував школи, щоб діти були розумними.  Ділився не золотом, а добротою з усіма бідними і сиротами. Мав суперсилу сміливості, коли під час війни рятував людей, ховаючи їх від небезпеки. Створив музей - скарбницю, де зберіг найгарніші ікони і картини.

   Хочемо поділитися з вами словами Митрополита, які точно прередадуть дух книги:

"Бути добрим - це не слабкість. Це найбільша сила, яку має людина".                             

 "Справжнє багатство - це коли ти ділишся, а не ховаєш."                                                         

"Навіть якби  я міг почати все спочатку,  я би знову обрав шлях служити людям".                     

    Ці слова не вигадані - вони відзеркалюють справжній дух Шептицького. Саме тому книга звучить щиро і по-сучасному, навіть для юних читачів.

      

                                                                     

Ця книга для дітей від 9 років- вона легко читається, має дотепні ілюстрації, і кожний розділ, як окрема мандрівка.                                                                                                              

Для підлітків -як точка опори у світі вибору.                                                                   

Для родинного читання - щоб поговорити про важливе.                                                                        Книга показує, як велика людина формується з дитинства та родини, і як його дитячі роки вплинули на його подальший шлях.                                                                                                          Також ми були учасниками заходу  "Людина Епоха", приуроченому до 160 річчя від дня народження А. Шептицького.

Надзвичайно цікавий захід. Щиро дякуємо нашій Василині. Хочемо завершити публікацію  словами Великого Генія:

                                

Мандрівка "Володимир Винниченко: Мандрівка в минуле,що захоплює"

    Володимир Винниченко – одна  з найяскравіших і найсуперечливіших постатей української історії та літератури. Він – письменник, драматург, публіцист, політичний діяч.                                                                                              

   Народився 28 липня 1880 року в місті Єлисаветграді, колишньої Херсонської губернії. Винниченко ріс у родині, де праця була щоденним обов’язком. його батьки, прості селяни, постійно працювали в полі. Малий Володя з ранніх років допомагав по господарству. Ці реалії сільського життя вчили його витривалості й відповідальності. Проте не думайте, що його дитинство було лише важким. Природа, що оточувала його з усіх боків, стала джерелом натхнення. Саме ці мальовничі краєвиди пізніше оживуть у багатьох його творах.                  

   Дитинство Винниченка — це історія про те, як поєднання тяжких обставин, краси природи та неймовірного бажання вчитися може сформувати видатну особистість. Він не боявся мріяти і йти наперекір обставинам. Його дитячі роки частково можна відтворити з розповідей матері письменника. Йдеться в них про найбільш ранню пору в житті Винниченка – його перші нахили, пригоди, ігри, оточення.З  цих спогадів, зафіксованих Розалією Яківною Винниченко, можна припустити, що в пору свого отроцтва Володимир був схожий на ... Федька - халамидника з о днойменного оповідання, написаного Винниченком десь у 30-літньому віці.

  

   Чимось він виділявся з-посеред своїх ровесників. Мав надзвичайно чітку пам’ять. Рано навчився читати, - сталося це непомітно для його рідних. Можлив

о, що першим “букварем” для цього були принесені братом Андрієм (робітником друкарні) афіші, з яких він граючись, вирізав літери і клеїв на стінку, питаючись у дорослих, що то за буква.                                                    

   Сусідських дітей “тримав ... трохи в терорі, бо був дуже сильний для свого віку й вольовий, упертий.” Надзвичайно любив волю, повітря, рух. Був гордим, збитошним, незалежним у вчинках і рішеннях, правдолюбцем.                 

   Навчатися Володимира віддали до народної школи. Шкільні премудрості виявилися для нього нескладними. На його здібності звернула увагу учителька народної школи і порадила батькам не лишати хлопця без дальшої освіти, а оддати його на науки в якусь середню школу.”                                                               

   Так Володимир невдовзі переступив поріг Єлисаветградської чоловічої класичної гімназії. Разом з іншими учнями Володимир Винниченко вивчав тут закон божий, російську, латинську, грецьку, німецьку та французьку мови, історію, географію, фізику, логіку, космографію, ходив на уроки гімнастики й співів. Про роки навчання в гімназії у Володимира Винниченка залишилися недобрі спомини.

  Національний одяг, українська мова, незалежна поведінка, екстравагантні вчинки стали причиною того, що з першого за знаннями учня він перетворюється на «жахливу дитину».Через конфлікт з адміністрацією Володимир залишає гімназію, а згодом екстерном складає іспити в Златопільській гімназії.

   Володимир Винниченко був ще також талановитим художником, який залишив після себе близько півтори сотні творів живопису та графіки.Його живопис, переважно олійний, та графічні роботи є цінною частиною його творчого спадку. Винниченко працював у різних жанрах, але особливо любив пейзаж, зокрема пленерний, де він намагався передати мінливу красу природи.                        

   При житті автора його твори експонувалися на виставках у Львові, Парижі, де отримали позитивні відгуки художників і мистецтвознавців. В альбомі” Володимир Винниченко – художник” – подано його мистецький доробок: близько півтори сотні творів олійного живопису та графіки, а також картини, подаровані родині Винниченка закордонними українськими художниками і зарубіжними митцями, – цю неоціненну спадщину майстра слова і пензля передала в Україну в 2000-2002-их роках, згідно з заповітом його дружини Розаліі Винниченво, Українська Вільна Академія Наук у США.