201-a Шевченкова весна ступила на нашу землю. І за традицією 9 березня, в день народження Кобзаря, потягнеться народ стрічкою до пам'ятників Батькові нації, щоб покласти квіти, доземно вклонитися Пророкові. Що кожен нестиме в серці, думатиме в цю мить? Адже скільки їх, "отих панів поганих", клянеться в любові до простого люду, до Шевченка, а насправді й сьогодні: "Латану свитину з каліки знімають, з шкірою знімають".
10 березня, в центрі селища, біля пам'ятника Шевченка, зібралися сотні людей, щоб віддати шану великому генію українського народу. Кожне дійство починається завжди з молитви, тож наші священнослужителі відслужили панахиду та всі разом помолилися за упокій душі Тараса Григоровича та героїв Небесної Сотні. Також згадали у молитві всіх солдат, що захищають нашу рідну Україну. На святі були присутні учасники АТО, наші земляки, серед яких був житель нашого селища Мельник Богдан. О. Роман подякував їм за їхню службу, благословив їх і вручив кожному з них "Оберіг". А ще сказав, що у молодого покоління своя місія - утвердити державність України, засіяти людські душі любов'ю до рідної неньки, донести прекрасне слово Великого Кобзаря до всього суспільства, щоб воно розбудило совість кожного, поставило на захист всього нашого, українського. Ось тоді, в день народження Пророка, ми з гідністю зможемо сказати, що ми "славних прадідів великих..." все ж таки правнуки непогані.
Селищний голова Ірина Люклян сказала, що сьогодні немає жодної людини, яка б не вшанувала пам'ять Шевченка. Минуло багато років від дня народження славного сина українського народу, але й сьогодні його слово живе між нами. Кожне слово Тараса Григоровича Шевченка ніби із сьогоднішнього дня.
Учениця 11 класу, Венжин Діана, читала уривок притчі «Така її доля». Велику шану поетові склали у співаній поезії Шевченка Народний хоровий колектив "Бойківщина" під керівництвом о. Богдана Русинкевича, який виконав знамениті твори "Реве та стогне Дніпр широкий" та " Заповіт".
Хай же й сьогодні, і в наступні роки розбудови української держави обпікає промерзлі наші душі огнем словесним Шевченко, хай воскресає він, пророк народу нашого, повсякчасно у наших благородних помислах і державних ділах. Бо ж ради усіх нас, і мертвих, і живих, і ненароджених земляків його і в Україні, і не в Україні, він благав у Господа:
Ридаю,
Молю ридаючи, пошли,
Подай душі убогій силу,
Щоб огненно заговорила,
Щоб слово пламенем взялось,
Щоб людям серце розтопило.
І на Україні понеслось,
І на Україні святилось,
Те слово, Божеє кадило,
Кадило істини. Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар