Відкритий фестиваль -конкурс , любіть Україну» присвячений пам‘яті В. Сосюри.

  З 6-17 лютого цього року Комунальним закладом культури «Донецький обласний навчально-методичний центр культури» було оголошено участь у Відкритому фестивалі - конкурсі читців, поетів і художників, «Любіть Україну», присвячений пам’яті видатного  українського поета-лірика В. Сосюри. Головна мета конкурсу полягає в тому, щоб засобами літературного і художнього слова, образотворчого мистецтва вшанувати пам‘ять поета, популяризувати українське слово через творчість українського поета Володимира Сосюри. 

Наша бібліотека долучилася до участі у фестивалі  в номінації «Поети». За участь у конкурсі всі учасники отримали грамоти. 

 «Провідник, який змусив шанувати Україну»

Мазепа Іван Степанович- гетьман України, військовий і політичний діяч, дипломат, князь. Іван Мазепа- досить суперечлива особистість в  українській історії. Вороги його вважали хитрим політиком і зрадником. Прихильники стверджували, що він прагнув порятунку та процвітання для рідної землі. Скільки людей, стільки і думок . Однак, що би про нього не говорили, мусимо визнати, що для України він зробив чимало. Період його правління характеризувався відродженням гетьманської України, передусім Києва - її духовного центру, розвитком культури,  а також піднесенням соціального та релігійного життя. Піднявшись кар‘єрними сходами, Іван Мазепа багато уваги приділяв саме розвитку освіти, він був спонсором будівництва Києво-Могилянської академії та Чернігівского колегіуму, був досить щедрим меценатом: будував та реставрував церкви, дарував храмам дорогоцінні речі, опікувався православними святинями за межами нашої країни і все це за власні кошти. За його гетьманства активно видавалися українські твори.  За правління  гетьмана Україна зберігала свою економічну самостійність. 

«Україна завжди прагнула бути вільною» . Ці слова Вольтера присвячені Івану Мазепі- великому гетьману, який робив перші державотворчі  кроки  на шляху до незалежності . « Виростити покоління, здібне перебрати і перенести- на переломі століть- історичну пам‘ять Державної Нації  у майбутне. Виплекати виховати покоління, що переховало  б суверенний дух нації. Іван Мазепа це робив мимо всіх протиріч і перешкод своєї доби». В честь вшанування його пам‘яті в нашій бібліотеці була організована виставка літератури . 

 Тарас Шевченко- видатний український поет,  прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів.  Все його життя і творчість були присвячені народу. Шевченко мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими. Ім‘я Тараса Шевченка відоме в усьому світі його твори перекладені майже на всі мови світу. Мистецька спадщина Тараса Шевченка для нас не менш цінна, ніж його поезія. Не будемо забувати, що саме природний дар малювання прокинувся в ньому найпершим  і вивів його з безодні кріпацького стану в мистецьку еліту. Його художня творчість різноманітна. Вже за життя Шевченко мав заслужену славу портретиста. Він виконав також великі серії пейзажів, архітектурних замальовок, книжкових ілюстрацій. До дня народження Т. Шевченка у нашій бібліотеці був організований онлайн конкурс про життевий та творчий шлях Кобзаря, малюнки за його творами. Доповненням до конкурсу стала книжкова виставка «Чарівне слово Кобзаря» 

Мова- це великий дар і в кожного народу вона своя. Мова- це доля народу і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її. Українці створювали мову віками, боролися і боряться за її існування і процвітання. Знати, любити, шанувати і плекати рідну мову обов‘язок кожного українця. Ми повинні не лише зберегти набуте, але і примножувати її багатства для прийдешніх поколінь.

В нашій бібліотеці була проведена гра- квест з рідної мови.. Учасники квесту мали змогу перевірити знання з історії, культури мовлення, правопису; практично застосувати  свої знання; розвивати логічне мислення, увагу, спостережливість уміння працювати в команді. Рівень володіння рідною мовою є показником морального й інтелектуального розвитку суспільства. Наші команди показали високий рівень своїх знань, гра- квест пройшла на одному диханні, переможці отримали свій приз. 

Сьогодні, ми ще раз переконалися у тому, що  українська мова- це безмежний океан. Вона медодійна, як пісня солов‘я, прекрасна і барвиста, наче дощова веселка. Не можна ходити по рідній землі, не зачаровуючись виплеканою у віках  рідною мовою.

 Щорічно 20 лютого по всій Україні відзначається День Героїв Небесної Сотні- знак вшанування відваги сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції гідності захищаючи ідеали демократії , відстоюючи права і свободи людини , Європейське майбутне України. Події зими 2013-2014 років змінили життя країни та життя кожного українця. На жаль, українці надалі боряться за свою свободу і демократію. Війна скидає з облич людей маски, оголяє їхні душі та робить свій розподіл на добро і зло… наче безодня розкрилася і ми опинилися по різні боки барикад… Кожен зробив власний вибір , і шляхи рідних людей розійшлися.  Нас єднає межа «не- повернення», адже ті, хто виживе, уже ніколи не будуть такими як раніше. Ми віримо у нашу перемогу , як і в те, що зло буде покарано . Тож тримаймо стрій. Наша боротьба триватиме до перемоги!  Тож з метою належного вшанування Героїв Небесної Сотні  в нашій бібліотеці була організована виставка книг « І зупинилось серце молоде, щоб вічно билось серце України» , а також  у центрі селища пройшла панахида на честь загиблих Героїв Небесної Сотні. 

У тому першому бою Герої Небесної Сотні перемогли і то була перша перемога у цій війні. А попереду остаточна перемога , після якої Україна посяде врешті-решт гідне місце серед вільних демократичних країн.

«Майдан і Крути- Україні бути!»

 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада в Києві проголосила Четвертий Універсал про повну самостійність Української держави. У відповідь на це большевики і їх українські яничари утворили у Харькові большевицький уряд нібито окремої  Радянської України і цей уряд- а властиво сама Москва - почала війну з Україною. 

…В той грізний час сформувався  у Києві курінь, зложений зі студентів і молодих гімназистів, майже ще дітей. Було їх до 300. Командантом був студент Омельченко. Вибиралися в похід бадьорі і веселі. Може й прочували свою трагедію, але бачили і трагедію України. Їх серця били в один такт  любов‘ю до батьківщини, такою любов‘ю, яка перемагає все: і страх і муки і смерть. І донині плаче Україна… Плаче знову, та в свому смутку і в своїй жалобі має розраду і надію. Кров, пролита під Крутами, не пропаде марно. Чейже росте нове покоління,  що бачить свій  святий ідеал у Героях зпід Крут, у Героях нашої України. І розуміє, що найкращим ушануванням буде сповнення заповіту тих безсмертних героїв . А той заповіт: Все віддати за кращу долю Рідного Краю! 

Склонім перед ними голову у честь їх великого подвигу!  Слава і вічна пам‘ять героям зпід Крут!

«Добрий дух-дідух»

Пахне сіном і кутею.

Сяє зірка. Сніг скрипить.

І колядка над землею

 З білим ангелом летить.

6 січня - Святвечір. В цей день ми маємо чудову українську традицію – ставити на стіл Дідуха, солом’яного оберега роду, який є символом урожаю, добробуту, безсмертного предка. Зазвичай Дідуха робили із останнього снопа, зжатого на Спаса. Сніп зберігали до зими, а перед Різдвом він перетворювався на Дідуха. Дідуха ще називали Дідом, Колядою, Колядником- як видно з назви, що він був головною дійовою особою всієї Коляди. Потім його ставили здебільшого на покуті, де він перебував протягом тижня до Водохрещ. Його присутність привносила в родину святочність, затишок і врочистість. Діти здійснили пізнавальну етнорозвідку «Добрий дух- Дідух», поринули у далекий світ наших предків.