четвер, 26 грудня 2013 р.

Читаємо Кобзаря разом

     В історії кожного народу є імена, які він свято береже у своїй пам'яті і з великою любов'ю та повагою передає з покоління в покоління. Є таке ім'я і у нашого народу — Тарас Шевченко. Не було і немає в Україні поета, який був би йому подібний. Не було у неньки України сина, який так ніжно і віддано любив свій народ і так страждав за нього. Саме він зберіг і повернув народу його голос — українську мову. Для кожного з нас ім'я Шевченка є святим.
     З висоти Чернечої гори ми чуємо голос нашої долі.То безсмертний голос Тараса. Другого такого нема і не буде, щоб так його величали. Пам'ять про геніального українського поета і художника ніколи не вмре в людських серцях. Його твори житимуть вічно.Тому, що Шевченко для нас - це не тільки те, що вивчають у школі, а й те, чим живуть.  Ми вчимося у Тараса шанувати і любити рідну землю, рідний народ, рідну мову, рідну матір.
     Україна сьогодні готується до відзначення 200-річчя від дня народження. Перегінські бібліотеки проводять літературні читання його творів.
 

 
 
Нащо мені чорні брови,
Нащо карі очі,
Нащо літа молодії,
Веселі дівочі?
Літа мої молодії
Марно пропадають,
Очі плачуть, чорні,чорні брови
Од вітру линяють.

пʼятниця, 13 грудня 2013 р.

Подорож країною барвистих квітів

     В холодні, зимові дні так  хочеться тепла, сонця та пахучих кольорових квітів. Бібліотечні працівники разом з нашими користувачами, днями подорожували країною барвистих квітів. Діти розповідали легенди про квіти, розгадували загадки, розказували вірші.
     Нинi незаперечною є думка, що квiти – це частка iсторiї люду. У нашу добу навiть важко перерахувати тi рослини, яким народ сплiтав пiсенний олiмп поваги i любовi. Адже рослини стали невичерпною криницею пiсенностi люду свiтової спiльноти. Скiльки їх, отих мовчазних лягло на лiнiйки музичного ключа та струни музичних iнструментiв. А ще бiльша кiлькiсть їх навiяна легендами. Це стосується однаково як про царицю флори дикої природи, так i тих, що лелiють люди у культурi (пшениця, жито, льон, маки, вишня, черешня, яблуня, калина, горобина, терен, малина i iн.). Зрештою, i нинi з ефiру не сходить оспiвування безлiчi рослин:
троянда, горицвiт, сон-трава, барвiнок, ромашка, волошки, чебрецi, едельвейс, лаванда, жасмин, явiр, берiзка, тополя, дуб, вербиченька тощо).
     А скiльки про них легенд мовлено. По крупинках збирав народ вiнок пам’ятi, використовуючи рослинне рiзноманiття аби передати у спадок молодому пiдросту людського роду. Так воно було, є i буде. Iнакше без минулого даремно себе втiшати щасливим майбуттям. Iнакше наступить духовний вакуум, який нiкому не пiдвладно буде заповнити, традицiй i надiй, якi притаманнi були нашим попередникам. Загубимо окрасу довкiлля i затьмаримо власне життя пустотою. Цього допустити аж нiяк не можна, бо це дорога в нiкуди. Хитання мiж добром i злом нiкого не врятує i навiть марнi сподiвання на надiю.
 
Які дивовижні ці квіти,
У кожній чарівність своя.
Всі різні, та й що говорити —
У квіти закохана я.
 
Дивитись годинами можна
На ніжні пелюстки в росі.
Дивує і радує кожна,
А щастя дарують усі.
 

 

вівторок, 3 грудня 2013 р.


     25 листопада, з нагоди 155 річниці від дня народження С. Лагерлеф, лауреата літературної премії ім. Лесі Українки за книгу "Чудова мандрівка Нільса з дикими гусьми", бібліотекою було організовано та проведено виставку-вікторину по цій прекрасній книзі.
     Цей твір є коротким, вільним переказом всесвітньо відомої казки.  Це захоплива історія про зачарованого хлопчика,який вирушив у подорож по Швеції з дикими гусьми. По дорозі йому доведеться зазнати чимало пригод, подолати багато труднощів, а головне-зрозуміти, що таке справжня дружба і взаємодопомога.