середа, 27 березня 2024 р.

Жити в стилі еко вчить бібліотека


 Екологічні проблеми за своєю значимістю займають одне із основних місць серед глобальних проблем людства. Якість води, повітря, грунту та майбутне планети в цілому турбують весь цивілізований світ. Наша бібліотека провела екологічно-виховний захід під час якого діти поринули в дивовижний світ природи . Поспілкувавшись діти зрозуміли, що без охорони природи не буде життя на Землі. Зустріч пройшла жваво, відкрила для присутніх багато невідомого в навколишньому світі природи. По закінченні заходу діти ознайомилися з книгами за тематикою. 

 

Стежками рідного краю







    У час коли національно-культурне відподження нашого народу в незалежній Українській державі стало реальністю, все більше зростає інтерес до історичного краєзнавства. Очевидно, що без знання рідного краю годі говорити про національну гідність, самовідданість, національний менталітет. Святе відчуття Батьківщини і рідної землі починається саме з рідного краю, свого села чи міста, вулиці, своєї домівки. Перегінське- мій рідний край. Маленька частина моєї України, моєї Батьківщини.
       Історія Перегінська сягає давнини, тому свідками його виникнення можуть слугувати лише гори, величні  вартові селища та річка Лімниця, яка немов синя стрічка вплетена в косу молодої дівчини, тече і своїми бистрими потоками нагадує нам про швидкоплинність життя. Оповитий легендами рідний край. Як розповідають старі люди, що коли монголо-татарські завойовники вторглися на Галицько-Волинську землю, вони гірськими шляхами гнали полонених на Закарпаття, зупиняючись на переправах через бурхливу річку Лімницю. Вважається, що від слова «переганяти» і пішла назва села Перегінськ.        
    А ще колись  річка Лімниця часто змінювала своє русло. Вона ніби переганяла жителів з одного місця на інше. Отож, і село, із частою зміною місця розселення, дістало назву Перегінськ.
  Існує в народі передання про перших поселенці Перегінська. Переганяючи полонених через гори, татари зупинились на відпочинок. Всі були зачаровані річкою і долиною, що розтягнулась на відпочинок. Всі були зачаровані річкою і долиною, що розтягнулась біля підніжжя гори. Серед полонених були два брати Кирило і Матвій Патрії, які змовились тікати від татар. Їм це вдалося. Брати вирубали ліс, побудували хату і залишилися тут жити. Поселення назвали Радова, бо були раді втечі Дуже цікавою для користувачів дітей стала заочна мандрівка «Стежками рідного краю», яку ми провели спільно з Народним домом. Бібліотекар провела цікаву мандрівку в історію нашого села, а також і діти не залишилися осторонь і підготували інформацію про святині рідного краю, визначні памʼятки. Актуальність теми визначається тим, що в наш час кожна людина повинна знати своє минуле, історію своєї держави і малої батьківщини де народився і виріс.



середа, 20 березня 2024 р.

«Моє дитинство- мамині казки»



      20 березня відзначається Всесвітній день казки. «Забута казка- це золоте намисто, яке впало на морське  дно»-кажуть старі люди. Чи задумувались ви над тим , чому живуть і не вмирають народні казки! А безсмертні вони тому, що в них живе і не вмирає сам народ, казки упродовж віків були і залишаються чарівними провідниками доброти і милосердя. Гортаючи сторінки улюблених казок, ви зрозумієте, що казки- то наші великі вчителі.

   Сьогодні, ми як ніколи потребуємо чарівних історій про мир, добро, радість та здійснення найзаповітніших мрій. Діти завжди чекають на зустріч з їхніми улюбленими казковими персонажами, тому що світ казок - чарівний і захоплюючий. В нашій бібліотеці для дітей зібрано багато казок, які представлені на книжковій виставці, а також було проведено міні опитування які казки діти полюбляють  найбільше. 

  «Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони стали ще розумнішими, то читайте їм більше казок» -Альберт Енштейн.

   Любі діти! Читайте казки та легенди, нехай вони живуть серед вас, сіють доброту і мудрість, навчають, як треба по правді жити.





четвер, 7 березня 2024 р.

Спасибі прадіде Тарасе, за те, що навчив любити Україну

  



Тарас Шевченко… Просторо в цьому імені. В ньому вся історія наша, все буття. Нас просто не існує без нього: Україна-це Шевченко,  Шевченко-це Україна. Всюди де лишень живуть українці, у своїх прадідівських оселях чи оселі поза своїми  землями, згадують у березні свого пророка … Вірші великого Генія  українського народу повинен знати кожен , адже «Кобзар» - це друга Біблія для українців. 
   Актуальність Шевченкового слова, його ідей гуманізму і патріотизму , вболівання за долю України -це те, що  обʼєднує всіх українців навколо безсмертного «Кобзаря»
Україна - країна смутку і краси, країна, де найбільш люблять волю  і найменш мають її , країна гарячої любові  до народу і чорної йому зради, довгої вікової   Героїчної боротьби за волю…
  У Перегінській дитячій бібліотеці літературна панорама, а також було оформлено тематичну виставку «Спасибі прадіде Тарасе, за те, що навчив любити Україну» на якій представлені матеріали про життєвий і творчий шлях поета, його літературні та мистецькі надбання. Діти,  готуючись до заходу, серцем доторкнулися до поезії  Великого Кобзаря,  кожен вклав частинку своєї душі у виконання твору. 
  Ми глибоко вклоняємось перед  Великим Кобзарем , який своїм життям, своєю наскрізною українською вдачею, своїм безсмертним словом є прикладом невтомного борця  за волю, апостолом правди, миру та братання.