Не зупиняйся на одній книзі

 Міжнародний день дитячої книги- це свято привертає увагу всіх дітей та їхніх батьків до надзвичайної важливості книжки в житті юних читачів. Адже саме вона відкриває малятам двері у великий та незнайомий світ, знайомить з невідомими раніше істотами, розкриває таємниці життя, сприяє становленню особистості. Це свято дитинства, книги і магії казок. На завершення тижня дитячого читання було проведено огляд- знайомство нових надходжень. Книги подаровані користувачами бібліотеки. Читачі рекомендують- бібліотекарі пропонують для прочитання. 

    Дитячі книги вбирають у себе цілий світ: все цікаве, що трапляється на світі, рано чи пізно в них потрапляє. Їх нескінченне строкате різномаїття тішитиме все нові і нові покоління дітвори. 

Тиждень дитячого читання

Всеукраїнський тиждень дитячого читання-2024 розпочався, його гасло- «Наближаємо Перемогу з книгою». 

Книга- може бути зброєю! Та ще й якою потужною!

Книга- може бути захистом! Від невігластва , байдужості, самотності, тривожності. 

Книга надихає! На гарні вчинки, добрі справи.

Книга навчає! Навіть не будемо перелічувати , чому навчає книга, бо майже всі науки можна опанувати із книгою. 

Книга виховує! Людяність, повагу, милосердя, мужність і відданність, любов до ближнього, а ще- до рідного краю, Батьківщини, рідного слова. 

«Сьогодні в бібліотеках створюється  майбутне нашої країни, нехай воно буде таким же світлим, як посмішки дітей,  а дорослі нехай будуть поруч і оберігають щасливе дитинство з книгою, адже кожен вечір проведений з українською книгою, кожен відгук про неї- це впевнений крок до Перемоги»

Жити в стилі еко вчить бібліотека

 Екологічні проблеми за своєю значимістю займають одне із основних місць серед глобальних проблем людства. Якість води, повітря, грунту та майбутне планети в цілому турбують весь цивілізований світ. Наша бібліотека провела екологічно-виховний захід під час якого діти поринули в дивовижний світ природи . Поспілкувавшись діти зрозуміли, що без охорони природи не буде життя на Землі. Зустріч пройшла жваво, відкрила для присутніх багато невідомого в навколишньому світі природи. По закінченні заходу діти ознайомилися з книгами за тематикою. 

 

Стежками рідного краю

    У час коли національно-культурне відподження нашого народу в незалежній Українській державі стало реальністю, все більше зростає інтерес до історичного краєзнавства. Очевидно, що без знання рідного краю годі говорити про національну гідність, самовідданість, національний менталітет. Святе відчуття Батьківщини і рідної землі починається саме з рідного краю, свого села чи міста, вулиці, своєї домівки. Перегінське- мій рідний край. Маленька частина моєї України, моєї Батьківщини.

       Історія Перегінська сягає давнини, тому свідками його виникнення можуть слугувати лише гори, величні  вартові селища та річка Лімниця, яка немов синя стрічка вплетена в косу молодої дівчини, тече і своїми бистрими потоками нагадує нам про швидкоплинність життя. Оповитий легендами рідний край. Як розповідають старі люди, що коли монголо-татарські завойовники вторглися на Галицько-Волинську землю, вони гірськими шляхами гнали полонених на Закарпаття, зупиняючись на переправах через бурхливу річку Лімницю. Вважається, що від слова «переганяти» і пішла назва села Перегінськ.        

    А ще колись  річка Лімниця часто змінювала своє русло. Вона ніби переганяла жителів з одного місця на інше. Отож, і село, із частою зміною місця розселення, дістало назву Перегінськ.

  Існує в народі передання про перших поселенці Перегінська. Переганяючи полонених через гори, татари зупинились на відпочинок. Всі були зачаровані річкою і долиною, що розтягнулась на відпочинок. Всі були зачаровані річкою і долиною, що розтягнулась біля підніжжя гори. Серед полонених були два брати Кирило і Матвій Патрії, які змовились тікати від татар. Їм це вдалося. Брати вирубали ліс, побудували хату і залишилися тут жити. Поселення назвали Радова, бо були раді втечі Дуже цікавою для користувачів дітей стала заочна мандрівка «Стежками рідного краю», яку ми провели спільно з Народним домом. Бібліотекар провела цікаву мандрівку в історію нашого села, а також і діти не залишилися осторонь і підготували інформацію про святині рідного краю, визначні памʼятки. Актуальність теми визначається тим, що в наш час кожна людина повинна знати своє минуле, історію своєї держави і малої батьківщини де народився і виріс.

«Моє дитинство- мамині казки»

      20 березня відзначається Всесвітній день казки. «Забута казка- це золоте намисто, яке впало на морське  дно»-кажуть старі люди. Чи задумувались ви над тим , чому живуть і не вмирають народні казки! А безсмертні вони тому, що в них живе і не вмирає сам народ, казки упродовж віків були і залишаються чарівними провідниками доброти і милосердя. Гортаючи сторінки улюблених казок, ви зрозумієте, що казки- то наші великі вчителі.

   Сьогодні, ми як ніколи потребуємо чарівних історій про мир, добро, радість та здійснення найзаповітніших мрій. Діти завжди чекають на зустріч з їхніми улюбленими казковими персонажами, тому що світ казок - чарівний і захоплюючий. В нашій бібліотеці для дітей зібрано багато казок, які представлені на книжковій виставці, а також було проведено міні опитування які казки діти полюбляють  найбільше. 

  «Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони стали ще розумнішими, то читайте їм більше казок» -Альберт Енштейн.

   Любі діти! Читайте казки та легенди, нехай вони живуть серед вас, сіють доброту і мудрість, навчають, як треба по правді жити.

Спасибі прадіде Тарасе, за те, що навчив любити Україну

  

Тарас Шевченко… Просторо в цьому імені. В ньому вся історія наша, все буття. Нас просто не існує без нього: Україна-це Шевченко,  Шевченко-це Україна. Всюди де лишень живуть українці, у своїх прадідівських оселях чи оселі поза своїми  землями, згадують у березні свого пророка … Вірші великого Генія  українського народу повинен знати кожен , адже «Кобзар» - це друга Біблія для українців. 

   Актуальність Шевченкового слова, його ідей гуманізму і патріотизму , вболівання за долю України -це те, що  обʼєднує всіх українців навколо безсмертного «Кобзаря»

Україна - країна смутку і краси, країна, де найбільш люблять волю  і найменш мають її , країна гарячої любові  до народу і чорної йому зради, довгої вікової   Героїчної боротьби за волю…

  У Перегінській дитячій бібліотеці літературна панорама, а також було оформлено тематичну виставку «Спасибі прадіде Тарасе, за те, що навчив любити Україну» на якій представлені матеріали про життєвий і творчий шлях поета, його літературні та мистецькі надбання. Діти,  готуючись до заходу, серцем доторкнулися до поезії  Великого Кобзаря,  кожен вклав частинку своєї душі у виконання твору. 

  Ми глибоко вклоняємось перед  Великим Кобзарем , який своїм життям, своєю наскрізною українською вдачею, своїм безсмертним словом є прикладом невтомного борця  за волю, апостолом правди, миру та братання. 

 

      Леся Українка – неповторна. ЇЇ життя – це подвиг митця. Вогонь її творчості палає уже  більше як півтора століття.                                                                                                За вікном зима. Ось в таку сніжну пору, 25 лютого 1871 року, народилася Лариса Петрівна Косач. Вже в ранньому дитинстві проявились дві важливі риси – її хвороби та її надзвичайні здібності. Вчителями були мати: письменниця Олена Пчілка, батько юрист Петро Антонович, книги і життя.У 1880 році в Лесі виявили туберкульоз кісток (коксит). Єдиною радою на цю хворобу було кліматичне лікування в країнах з теплим кліматом (Єгипет, Грузія, Італія, Швейцарія, Кавказ та інших). Вимушені подорожі збагатили враження письменниці та сприяли розширенню її кругозору. Творчість великої поетеси багата й різноманітна, але провідним мотивом лірики геніальної поетеси слід вважати патріотизм.                                                        Туга за рідним краєм, милою Волинню дала поштовх до написання драми-феєріїї «Лісова пісня», ідею якої Леся виношувала все життя, а створила лише за 12 днів.        Відкрити для себе Лесю Українку, ближче познайомитися з її творчою діяльністю та особистим життям читачам бібліотеки пропонує літературний огляд- мандрівка «Її вірші, як перла многоцінні».

Мовний діалог «Спішу у храм святого слова»

    Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Наша мова ніжна і барвиста, вишукана і дотепна, щира і правдива, виразна і неповторна, милозвучна і жартівлива, солов’їна і прекрасна і незнищенна…З нагоди цього свята , в дитячій бібліотеці був проведений мовний діалог «Спіши у храм святого Слова».                                              Історія боротьби українського народу за рідну мову є також нелегкою та кривавою. Однак рідна мова для нас є тим, що зігріває душу та серце. Вивчайте, шануйте, бережіть рідну мову. Бо як сказала наша видатна українська поетеса і письменниця Ліна Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову» Пам’ятаємо це.

  

  

14 лютого – Міжнародний день дарування книг!

 Книга рятує душу від здерев’яніння...

(Т. Г. Шевченко)

Сьогодні без книги ми не можемо уявити своє життя, бо вона – постійний супутник, найкращий порадник у всіх життєвих ситуаціях: і для малечі, і для школяра, і для зрілої, досвідченої людини. Недарма в народі кажуть: «Хто багато читає, той багато знає».                                                 До міжнародного дня дарування книг наша бібліотека отримала гарні подарунки від  наших постійних активних користувачів і помічників – Перегінських Пластунів. Велика подяка їм за гарну дитячу літературу.                                                                                                                                 А ще отримали в подарунок багато гарної літератури для наших дітей і дорослих від родини Калантаєвських. Трохи про них: З раннього дитинства моя подруга Любов Калантаєвська  не просто читала- вона поринала у світи, створені авторами, проживала життя героїв, досліджувала таємниці історії та фантастичні світи. Книги для неї були не просто розвагою ,а вірними друзями, мудрими наставниками,джерелом невичерпного  натхнення.                                                   Коли моя подружка одружилася і стала матір”ю, вона не перестала читати. Люба передавала свою любов до читання дітям, Дані і Максиму. З раннього віку діти звикли до книг , багато читали.З роками колекція книжок у домі розросталася. Зберігати їх стало неможливо,але викинути книги вони не змогли.Родина Калантаєвських хотіла, щоб книги не просто лежали на полицях, а жили, дарували радість та знання новим читачам. В такі буремні часи, коли війна та невизначеність лякають людей, читання дарує можливість відволіктися від проблем,знайти розраду. Тому родина Люби вирішила зробити щедрий подарунок – всі свої книги, окрім найулюбленіших, передати в Перегінську дитячу бібліотеку(в її рідне село).Вони вірять,що всі їхні книги отримають друге життя,знайдуть нових читачів.Подарунок родини Калантаєвських – це приклад того, як любов до читання може об”єднувати людей, дарувати їм радість та надію,навіть у найскладніші часи.Ми,бібліотекарі,від себе і своїх користувачів, хочемо щиро подякувати за такий щедрий подарунок.                                                                                                Частіше заглядайте до скарбниці духовності – книг, із яких б'є невичерпне джерело мудрості.

   

                             

Бесіда "У світі дивовижного і загадкового"

 

 Книжка... Перед нею віками схиляло голову людство, вважало її святинею. Тарас Шевченко говорив: «Книги для мене необхідні, як хліб насущний». Можна навести багато мудрих слів, сказаних великими людьми, та розумієш ці слова тільки тоді, коли твої пальці торкнуться сторінок книги, що ніби шепоче тобі: «Вчитайся, пізнай, і ти осягнеш таємниці мудрості, добра, вічності...» 

 Книги — володарі простору. Вони запрошують нас до захоплюючих подорожей найрізноманітнішими куточками нашої планети й загадковими всесвітами вимислу.

  Книга — машина часу, створена людиною. Завдяки їй ми розсуваємо межі теперішнього та перелітаємо в минуле та майбутнє. 

   Книга — справжній маг. Читаючи, ми уявляємо себе чарівниками, здатними розуміти мову речей, рослин і тварин. Скільки дивовижних   таємниць  відкривається нам завдяки книгам! Скільки безцінних скарбів трапляється на шляху читачів!Сьогодні наша бібліотека пропонує вам відкрити для себе ці скарби. Адже через книгу ми можемо дізнатися, що означає те чи інше слово, звідки воно прийшло до нашої мови та багато іншого. А допоможе вам відкривати ці таємниці пізнання довідкова література. Це найрізноманітніші словники, довідники, енциклопедії. Енциклопедія (від грецької — «коло знань») — наукове або науково-популярне довідкове видання, яке містить найістотнішу інформацію з усіх (універсальна енциклопедія) або окремих (галузева енциклопедія) галузей знань та практичної діяльності. Енциклопедії відображають рівень науки і культури своєї епохи. Вони дають правильність написання слів. Пояснюють значення слів і понять. Усі статті розташовані в алфавітному порядку. У енциклопедіях є карти, таблиці, схеми, діаграми, малюнки.

   Цікаво знати!

   Перші енциклопедії з'явилися у Стародавньому Китаї ще в ХІІ-ХШ ст.н. є. У ХІV ст. центром енциклопедичної літератури став Єгипет. У XVIII ст. в Європі з'явилася «Енциклопедія» Дені  Дідро.

  Слово «енциклопедія» грецького походження й означає «інструкція на всі випадки життя». Уперше це слово ввів у англійську мову сер Томас Еліот в 1538 р. і розшифрував його, як «книга, яка пояснює всі відомі науки та предмети». У сучасних енциклопедіях слова розташовані в алфавітному порядку, але автори стародавніх енциклопедій розташовували їх на свій смак. Найстародавніша енциклопедія, яка дійшла до наших часів, написана Плінієм ще в І столітті до н. є. в Римі. Вона називалася «Природнича історія», складалася з 37 томів, містила 20 000 статей. Найбільшою енциклопедією була третя китайська енциклопедія з 50 220 томів. Нині виходять з друку сотні назв літератури енциклопедичного характеру. Енциклопедії містять відомості з різних галузей знань. 

 Сьогодні в нашій бібліотеці ми провели бесіду «У світі дивовижного та загадкового». Ми корисно і весело провели час, дізналися багато цікавого. 

                   

                   

               

   

                                    

Стоп кадр в бібліотеці....

    Щасливі моменти дитинства. Бібліотечні будні у дитячій бібліотеці. Час можна провести як тільки душа забажає: яскраві і пізнавальні книги а захоплюючі ігри завжди чекають маленьких користувачів.

Благодійна акція " Твори добро, бо ти - Людина"

   Добро – одвічна моральна цінність. Його значення в нашому житті очевидно. Не викликає розбіжностей і така якість людського характеру, як доброта, яка хоч і буває багатоликою, але постулати її незмінні протягом  довгих століть.

     Доброта – одна з найголовніших людських чеснот, яку  найбільше  цінують. Доброта завжди йде поруч із безкорисливістю, вона не чекає подяки або взаємної допомоги. Задоволення повинні приносити добрі справи самі по собі, без очікування винагороди чи похвали.

  Доброта – це прояв всього хорошого , що є в кожній людині. Наскільки людина прихильна моральності, настільки і високий її особистісний рівень як людини доброї, чуйної і благородної. Здебільшого, доброта зароджується в кожному з нас ще з самих ранніх років життя. Прояв доброти помітно буквально у всьому. Доброта виражається у ставленні до людей і навколишнього світу, до тварин і рослин. Адже людина повинна вміти щиро співчувати, допомагати ближньому, по дружньому ставитися до всіх людей.

   Працівники Дитячої  та Центральної міської бібліотеки разом з працівниками  Народного дому та  Перегінськими Пластунами теж робили добру справу: готували вітамінні бомбочки, вакумували бутерброди та виготовляли розпалювачі. Так ми хотіли подякувати і трішки підтримати наших захисників.

Добро творити на Землі
Людині лиш дано.
Прислухаймось до свого серця, душі і совісті. Приносимо добро – і на
душі стане тепліше і приємніше

онлайн інформаційні хвилини "Крути - наше горе і праведний клич"

 

29  січня  –  День  пам’яті  героїв  Крут  –  саме  там,  у  1918  році відбувся  бій,  що  на  довгі  роки  став  одним  із  символів  боротьби  українського  народу за свободу і незалежність.                                                                                                   29 січня 1918 року назва невеликої станції Крути, що розташована на  Чернігівщині  уздовж  лінії  Бахмач-Київ,  ознаменувала  відлік  нового  духовного  злету  нації,  який  уже  протягом  майже  століття  є  національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність.                                                      Подвиг українських юнаків під Крутами, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі. Вони – студенти, курсанти, школярі – виявилися у своєму патріотизмові вище за класові інтереси і, коли постала потреба, без вагань віддали молоде життя в ім'я волі свого народу.                                                                                                         В  масштабах  всесвітньої  історії  ця  битва  зовсім  невеличка.  Вона  не  є  зразком військового мистецтва. Просто це – символ нескореного духу нашої нації. Нехай пам'ять про наших героїв, що загинули під Крутами, буде вічною. І нехай їхня смерть буде для нас прикладом, як треба любити свою Батьківщину.          Крути – символ боротьби за незалежність України у ХХ і ХХІ століттях. Подвиг крутянців, як і всіх Героїв визвольних змагань, став прикладом для захисників України в сучасній російсько-українській війні. На початку березня 2022 року неподалік місця подвигу Героїв Крут знову відбулися бої захисників України з російськими окупантами, які наступали на Київ. Через 104 роки під Крутами наші війська зупинили наступ ворога, завдали йому болючих втрат, захистили місто Ніжин на Чернігівщині. Після оборони Бахмача й бою під Крутами російські окупанти почали боятися українських оборонців. Так само під час повномасштабного вторгнення у 2022 році після оборони Києва, Чернігова, Сум, Харкова й Маріуполя російський агресор став боятися захисників України. Попри те, що за 100 років не змінився ні ворог, ні його методи війни, ми маємо реальний шанс завершити цю боротьбу. Бо наше суспільство зробило свій вибір на користь вільного демократичного розвитку власної держави. Й готове цей вибір захищати, кожен на своєму фронті – воєнному, волонтерському, історичному, культурному.                                                                                                                  Щира вдячність усім, хто нині виборює нашу перемогу, право жити у вільній країні на своїй землі.         Слава Україні! Героям Слава!                                                                                                                               Перегінська дитяча бібліотека провела онлайн інформаційні новинки,щоб вшанувати пам'ять Героїв Крут.

Бесіда : "Пам'ятні дзвони по дітях твоїх ,Україно"

 

Це Голокост – всього одне лиш слово,

Та його сенс – пекучий болі жар,

Вбивали всіх!.. старого і малого,

мало хто життя порятував

 27 січня у всьому світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.  Саме в цей день у 1945 році радянська армія звільнила в'язнів концтабору Освенцим (Аушвіц-Біркенау). Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту був заснований у 2005-му році спеціальною резолюцією ООН.  

Починаючи з середини ХХ ст. слово «Голокост» стало загальновживаним по відношенню до хвилі терору проти єврейського населення, розпочатого Гітлером, та винищення нацистами під час Другої Світової війни євреїв та інших народів Європи.

Друга Світова війна була трагедією для українських євреїв. На превеликий жаль, Голокост не обійшов і Україну. За даними, наведеними в засобах масової інформації, на окупованих ворогом територіях колишнього Радянського Союзу було знищено 2.5 мільйони євреїв.

  Нацистський смерч понад три роки душив Україну. Вбивства євреїв розпочалися восени 1941 року, спочатку в центральній, а потім і в Західній Україні. Спалено сотні сіл, знищено понад шість мільйонів мирних жителів. Серед них — півтора мільйона єврейських жінок, дітей і немічних старих. Із теренів України зметено цілі містечка — штетли зі своєрідною культурою, святими книгами, молитовною силою. Страшним символом Голокосту стала трагедія у Бабиному Яру (29-30 вересня 1941 p.).

29 вересня 1941 року в окупованому нацистами Києві в Бабиному Яру почалися масові розстріли мирного населення міста — за два дні було вбито 33 771 тис. євреїв (не рахуючи дітей до 3-х років, яких розстрілювали, але не рахували).

Німецька армія окупувала Київ 19 вересня і з наступного дня спеціальні підрозділи СС почали підготовку виконання наказу Гітлера про знищення усіх євреїв і радянських офіційних осіб. Перший розстріл відбувся 27 вересня — було знищено 752 пацієнта психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, що розташована поблизу Бабиного Яру. Цього самого дня німецьким комендантом міста було видано наказ усім євреям разом з речами з'явитися 29 вересня в збірний пункт біля Бабиного Яру для евакуації.

Зранку 29 вересня понад 30 тисяч євреїв прибули на північну околицю Києва .  Їх розстрілювали по 30-40 осіб і скидали в рів. Після того як він наповнювався 2-3 рядами тіл, мертвих присипали землею. За два дні у Бабиному Яру було розстріляно 33 771 людина. Наступні розстріли євреїв відбулися 1, 2, 8 і 11 жовтня 1941 року.

  За три роки у Бабиному Яру було розстріляно від 70 000 до 200 000 чоловік. Крім того, у Сирецькому концтаборі, де утримувалися колишні комуністичні активісти, підпільники і військовополонені, за роки війни загинуло понад 25 тис. осіб.

Сьогодні наше покоління немає лише акцентувати увагу на страхіттях Голоксту. Ми не можемо його відчути всім єством, як ті, хто вижив у страшні лихоліття. Ми маємо винести уроки.

   «Допоки жива людська пам'ять, трагедію Голокосту слід згадувати із соромом і жахом. Людство мусить не забувати про мільйони ні в чому неповинних євреїв і представників інших меншин, про чоловіків, жінок і дітей, яких було знищено варварськими методами, і віддавати їм належну шану. У ті часи понад півтора мільйона українських євреїв було знищено нацистами .                                                  27 січня працівниками абонементу була проведена бесіда: «Пам’ятні дзвони по дітях твоїх, Україно».Бібліотекар у своїй бесіді назвала історичні факти, які увійшли в історію, як трагедія ХХ століття та передала всю глибину трагізму приречених на смерть людей.

                               

      

 

22 січня Україна відзначає День Соборності, приурочений до Акту об'єднання цього дня Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.

Соборність українських земель має глибоке історичне коріння, спирається на споконвічну мрію народу про власну незалежну, соборну державу та є інтегральним результатом складного і довготривалого процесу її формування. В часи феодального роздроблення земель Київської Русі заклики до спільних дій окремих князів супроводжували літописний період української історії. Образ скривдженої України та православної віри, необхідність її оборони надихав козацькі полки Богдана Хмельницького.

На державному рівні День Соборності України вперше відзначили в 1999 році після указу чинного президента країни Леоніда Кучми. Однак в 2011 році указом президента Віктора Януковича День Соборності був скасований на офіційному рівні, як і День Свободи 22 листопада - замість них 22 січня був заснований День соборності і свободи. Втім, уже в 2014 році президентським указом Петра Порошенка День Соборності України був відновлений. Відтоді це стало доброю традицією, яку щороку влаштовують у різних куточках України.

Наша бібліотека теж долучилася до свята,підготувавши  Літературний хіт-бек:                                      «Соборна мати Україна - одна для всіх, як оберіг»

Виставка - огляд "Лицар українського слова"

 

      

    Степан Руданський — український поет, сатирик, лікар, перекладач античної літератури, громадський діяч. Автор класичних сатир на міжнаціональну та антиімперську тематику. Він був основоположником жанру співомовки в українській літературі.

  У цьому  році українська громадськість відзначає 190 річницю від дня народження видатного поета, перекладача і лікаря Степана Руданського.

    У Перегінській дитячій бібліотеці була організована виставка – огляд «Лицар українського

слова».     

                              

   Як відомо, він народився 6 січня 1834 року,у селі Хомутинці на Вінниччині в сім’ї священика. Початкову освіту отримав у дяка. У 8 років батьки віддали Степана Руданського до Шаргородської духовної школи-бурси (1842–1849). Згодом навчався у Подільській духовній семінарії у Кам’янці-Подільському (1849–1855). В 1856 році  Степан Руданський приїздить до Петербурга і проти волі батька, вступає не до духовної академії, а до медико-хірургічної. У Петербурзі Руданський зблизився з гуртком українських письменників, що готував журнал «Основа». У 1859 році  він почав друкуватися. Писав в жанрі романтичної балади («Розбійник», «Вечорниці», «Упир», «Розмай» та ін.), в них помітний вплив фольклору й Т.Шевченка. Руданський згодом перейшов до громадянської поезії, засудження кріпацтва

    В Ялту за власним бажанням прибув після закінчення Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії в 1861 році і самовіддано трудився тут до кінця свого земного шляху .Та неабияк, а, за переказами, з повною віддачею. Працював повітовим та карантинним лікарем, зокрема, і в маєтках князя Воронцова. Немічних людей лікував за власний рахунок, багатьом надавав притулок у своєму помешканні. Більше того, його було визнано почесним мировим суддею Сімферопольсько-Ялтинської округи.

Степан Руданський перекладав з античної літератури (Гомер, Вергілій). У 1869 році його обрали почесним мировим суддею Сімферопольсько-ялтинського мирового округу, бо він був хорошим лікарем і відмінно виконував свої професійні обов’язки. Влітку 1872 року в Криму спалахнула епідемія холери, і Руданський взявся винищувати джерела інфекції і сам захворів. Напружена робота, загальне ослаблення організму викликали загострення давнього недуги – туберкульозу легенів.

У 39-ти річному віці 21 квітня 1873 року  Степан  Руданський помер Поховано його на узгір’ї масандрівського кладовища Ялти. У 1851–1860 роках Степан Руданський створив три рукописні збірки «Співомовок».

      Степан Руданський – великий український сміхотворець – залишив по собі багатющий творчий спадок. Той фонтан його іскрометних співомовок – подібний до того, що колись поет дарував нащадкам. І хто ороситься його живильною водою, краще осягне світ, збагатиться народною мудрістю і зможе активно протистояти усіляким негараздам і труднощам. Тож сміймося на здоров’я!

Книжкова виставка "Степан Бандера - життя присвячене свободі"

 

    В перший день нового року ми вшановуємо українського героя й провідника Степана Бандеру, який своїм життям довів, що боротися за Україну потрібно постійно, щодня і своїм життям доказав, що він є великим українцем.                                В Перегінській дитячій бібліотеці представлена книжкова виставка «Степан Бандера – життя присвячене свободі»,яка висвітлює життєвий та героїчний шлях борця за волю і незалежність України, значення його політичної спадщини та ролі в національному і духовному відродженні Української держави, повагу і визнання українського народу, яскравий приклад високого служіння українській нації.